Оцінка роботи академії

Кафедра соціальної медицини, організації і управління охороною здоров’я та медико-соціальної експертизи

Завідувачі кафедри соціальної медицини

KrakovskiyПершим завідувачем кафедри соціальної гігієни й організації охорони здоров'я (1970-1980 р.р.) був доцент Євген Миколайович Краковський.

Майже два десятиліття Євген Миколайович очолював охорону здоров'я Запорізької області, активно розвиваючи мережу обласних медичних закладів, а також брав безпосередню участь у створенні медичного інституту в Запоріжжі. Це ім'я добре відомо медичним працівникам старшого покоління, це чудовий приклад для наслідування молодим.

 

Є.М. Краковський народився в 1913 році в місті Красний Луч Луганської області. У серпні 1941 року з V курсу Дніпропетровського медичного інституту пішов на фронт військовим лікарем.

Незабаром був призначений начальником відділення евакогоспіталю №3425, пізніше - начальником медслужби військово-санітарного поїзда №181. В 1944 році Є.М. Краковському присвоїли позачергове звання капітана медслужби й призначили начальником військово-санітарного поїзда. Пройшов з боями всю війну. Перемогу зустрів у Празі разом із дружиною, військовим фельдшером Ніною Олександрівною. Підполковник медичної служби запасу, після війни закінчив медінститут – вже в Донецьку. Працював у рідній Луганській області.

З 1952 по 1960 роки та з 1963 по 1970 – завідувач Запорізьким обласним відділом охорони здоров’я.

У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію. Автор 32 наукових праць. Помер у 2000 році на 87 році життя.

За героїчний подвиг на фронтах Великої Вітчизняної війни й багаторічну плідну працю в мирний час, Є.М. Краковський був нагороджений Орденом Червоного Прапора, бойовими медалями "За оборону Києва", "За перемогу над Німеччиною", "За звільнення Варшави", а також медалями й почесними знаками мирного часу. Заслужений лікар України.

Posniy

 

Посний Василь Федорович - доктор медичних наук, професор кафедри  (1939-2015 р.р.).

Народився в 1939 році в селі Весело-Божедаровка на Дніпропетровщині. Навчався в технічному училищі Дніпродзержинська, служив в армії. Закінчив педіатричний факультет Дніпропетровського Ордена Трудового Червоного прапора медінститут (1961-1967 г.г.).

В 1974 році в цьому ж інституті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму серед працюючих Нікополь-Марганцевого басейну й шляхи його зниження».

З 1967 р. працював заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ЦМЛ м. Орджонікідзе.

В 1975 році обраний асистентом кафедри соціальної гігієни й організації охорони здоров'я Запорізького державного інституту удосконалення лікарів.

З 1979 по 1980 р.р. – старший викладач, з 1985 р. – доцент, у 1982-1983 в.о. зав. кафедрою, а з 1983 по 2009 р.г. завідувач кафедри. Декан санітарно-гігієнічного факультету (1992), з 1992 р. по 2004 р. - проректор з наукової роботи інституту удосконалення лікарів.

За період роботи завідувачем кафедри робота кафедри була спрямована на вирішення основних завдань, що стоять перед кафедрою – це виконання виробничого плану підготовки лікарів – курсантів, подальше поліпшення якості їх підготовки, впровадження наукових досягнень у практику охорони здоров'я.

На кафедрі вперше були розроблені й проводяться ділові ігри й ситуаційні завдання по основних розділах навчальної програми. Вперше на кафедрі був проведений цикл дистанційного навчання організаторів охорони здоров'я.

Велику роботу проф. Посний В.Ф. проводив протягом 12 років в інституті, а надалі медичній академії післядипломної освіти, перебуваючи на посаді проректора з наукової роботи в плані виконання наукових досліджень, підготовці наукових кадрів (аспірантів, магістрів, клінічних ординаторів), докторів і кандидатів медичних наук.

В 1990 р. у ЦОЛІУЛ (м. Москва) захистив докторську дисертацію на тему «Комплексне соціально-гігієнічне дослідження виробничого травматизму гірників марганцевої промисловості й обґрунтування системи заходів для його зниження».

Автор 246 друкованих праць, у т.ч. 7 навчальних посібників, 10 інформаційних листів, 20 методичних рекомендацій, 7 авторських посвідчень про винаходи. Під його науковим керівництвом підготовлено один доктор і два кандидати медичних наук. Нагороджений медаллю «Ветеран праці» і знаком «Відмінник охорони здоров'я».

Помер у 2015 році на 77 році життя.

Lashcul

 

Лашкул Зінаїда Василівна - завідувач кафедри з квітня 2009 по теперішній час.

Почала професійну діяльність в 1967 році по закінченню Кіровоградського медичного училища завідуючою Інгулецьким фельдшерсько-акушерським пунктом. В 1980 році, закінчивши Запорізький медичний інститут, працювала терапевтом, завідувачем відділення 5-ї міської лікарні м. Запоріжжя, потім інструктором міського, обласного комітетів партії з питань організації охорони здоров'я, пізніше – заступником головного лікаря обласної клінічної лікарні.

Із серпня 1991 року – заступник начальника обласного управління охорони здоров’я, а з 1998 року очолює це управління. У якості заступника начальника й начальника управління охорони здоров’я Запорізької облдержадміністрації, З.В. Лашкул працювала в цілому понад п'ятнадцять років.

Особливу увагу вона приділяла реформуванню галузі, впровадженню високих технологій у лікувально-діагностичний процес, зміцненню матеріально-технічної бази лікувальних закладів області, мобілізації колективів медичних працівників на підвищення якості й культури обслуговування населення. Разом з командою провідних спеціалістів області, О.С. Никоненко, В.В. Скрипаченко, С.І. Бєляєвою, Н.В. Авраменко, Л.І Щетиніною, А.Є. Шейко, Н.О. Севальневою і багатьма іншими, а також за підтримки адміністрації області й керівників промислових підприємств, Є.Г. Карташова, В.П. Березовського, О.П. Бережного, О.Ч. Сіна, О.С. Головко, О.В. Поляка, О.С. Касян, В.А. Сацького, І.М. Бастриги, А.В. Холодкова та ін., введено в дію госпіталь для ветеранів ВВВ, проведена реконструкція поліклінічного відділення ОДЛ, центру репродуктивної функції сім'ї, онкологічного, кардіологічного, наркологічного, протитуберкульозного диспансерів та інших лікувальних закладів.

Оснащені й відкриті відділення реанімації та інтенсивної терапії у всіх центральних районних лікарнях, обласних лікувальних закладах, дитячих лікарнях і пологових будинках. Проведені заходи дали можливість поліпшити основні показники здоров'я населення області. За досягнуті результати в 2002 році З.В. Лашкул одержує диплом лауреата Міжнародного Академічного Рейтингу популярності і якості «Золота фортуна», в 2003 році їй присвоєно звання Заслуженого лікаря України.

Під безпосереднім керівництвом З.В. Лашкул новий поштовх отримує первинна медико-санітарна допомога області. Відкриваються перші сімейні амбулаторії в м. Запоріжжі, Веселівському, Оріхівському та інших районах області. Михайлівський район повністю переведений на обслуговування за принципом сімейного лікаря і при участі З.В. Лашкул був включений у якості пілотного проекту Європейського союзу реформування первинної медико-санітарної допомоги.

Займаючи відповідальні пости, Зінаїда Василівна Лашкул не залишає роботу лікаря-кардіолога.

В 2000 році захистила кандидатську дисертацію. Тема кандидатської дисертації – "Вплив тромболітичної терапії на внутрішнсерцеву гемодинаміку й перебіг інфаркту міокарда".

Орденом "За заслуги ІІІ ступеня" (2004 р.), відзначена її робота й робота колективу медичних працівників при ліквідації наслідків аварії на складах боєприпасів у с. Новобогданівка Мелітопільського району.

В 2005 році за наказом МОЗ України, З.В. Лашкул працювала директором Української адміністрації центру реабілітації дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи на Кубі. За цей період роботи З.В. Лашкул нагороджена Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2006 р.).

З 2006 року З.В. Лашкул - асистент, доцент кафедри терапії, клінічної фармакології і ендокринології ЗМАПО.

З квітня 2009 року - завідувач кафедри соціальної медицини й організації охорони здоров'я ЗМАПО.

Автор 57 друкованих праць, 6 методичних посібників, 5 методичних рекомендацій, 2 медичних посібників, 2 патентів.