Оцінка роботи академії

Кафедра медицини катастроф

БІОГРАФІЇ СПІВРОБІТНИКІВ

БІОГРАФІЇ СПІВРОБІТНИКІВ КАФЕДРИ

 

 

 

Акулова Ольга Мефодіївна народилась  у м. Ростові-на-Дону. У 1977 році закінчила Ростовський-на-Дону медичний інститут за фахом «Гігієна». Кандидат медичних наук з 1989 року. Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук захистила  5 грудня 1989 року за темою «Епідеміологія вірусного гепатиту В у дітей дошкільного віку» у спеціалізованій вченій раді  Київського науково-дослідного  інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського (м.Київ); диплом  кандидата медичних наук  МД  № 037483 від 4 квітня 1990 року.

 

 

 Стаж педагогічної роботи у вищих учбових закладах ІІІ-IV рівня акредитації – 23 років, в т.ч. у даному навчальному закладі – 23 років.

        Основні етапи педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищих закладах освіти ІІІ-IV рівня акредитації:

17.09.1986 р. – 20.09.1994 р. – старший викладач кафедри  епідеміології  Запорізького державного інституту удосконалення лікарів;

21.09.1994 р. – 14.10.2002 р. – старший викладач  кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я Запорізької медичної академії післядипломної освіти;

13.09.2007 р. – 14.09.2008 р. - старший викладач кафедри медицини катастроф Запорізької медичної академії післядипломної освіти;

   15.09.2008 р. - 16.02.2009 р. -  доцент кафедри медицини катастроф Запорізької медичної академії післядипломної освіти;

   02.03.2009 р.  -  по теперішній час – доцент кафедри цивільного захисту та медицини катастроф Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України».

У 2010 р. присвоєно вчене звання доцента  кафедри цивільного захисту та медицини катастроф.

Основні результати роботи к. мед. н., доцента кафедри цивільного захисту та медицини катастроф  Акулової  О.М.

   Навчально-методична робота.      Акулова О.М. виконує на кафедрі обов’язки завуча кафедри з навчально-методичної роботи. Приймає участь в проведенні методичних і  виробничих  нарад  кафедри та ДЗ ЗМАПО; постійно вивчає новий передовий досвід з організації навчального процесу на інших кафедрах та впроваджує у навчальний процес на кафедрі. Підготувала навчальний план та програму занять з актуальних питань медицини катастроф для лікарів суміжних кафедр і лікарів-інтернів. Підготувала навчально-методичну документацію нового циклу тематичного удосконалення ТУ-6 «Діяльність Державної служби медицини катастроф з протидії біологічному, хімічному, ядерному тероризму».

   Педагогічна робота.    Обсяг педагогічного навантаження Акулової О.М. щорічно складає   940-950 учбових  годин, з них лекційних – 240 години. Як доцент кафедри проводить лекційні, семінарські та практичні заняття з тематики всіх 10 навчальних курсів уніфікованої програми тематичного удосконалення лікарів дисципліни «Медицина катастроф». Проводить заняття з слухачами циклів тематичного удосконалення, суміжних циклів та інтернами. В педагогічній діяльності широко використовує інтерактивні методи навчання, мультимедійні технології. Власноручно підготувала більш ніж 400 слайдів з питань медико-тактичної характеристики надзвичайних ситуацій, організації діяльності Державної служби медицини катастроф України, лікувально-євакуаційного забезпечення населення.

   Неодноразово проводила  відкрити лекції на засіданнях Центральної методичної раді та ради терапевтичного факультету ДЗ МЗАПО, де її лекції були оцінені  позитивно. Постійно підвищує свій професійній рівень  на циклах тематичного удосконалення на кафедрах медицини катастроф, дидактики та медичної статистики  Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.    Постійно вивчає нову наукову літературу з предметної області медицини катастроф і є відповідальною з даного розділу по Запорізькій обласній медичній бібліотеці.

   Участь в навчально-методичних конференціях. К.мед.н., доцент Акулова О.М. постійно приймає участь в навчально-методичних та науково-практичній конференціях ДЗ ЗМАПО, м. Запоріжжя та  Запорізької області. Здійснює постійний зв’язок з керівництвом Запорізького територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.   Виконує кафедральну науково-дослідну роботу відповідно  затвердженого плану.

Видання учбово-методичної літератури. У 1986-2002 рр. наукова діяльність присвячена дослідженню епідеміології вірусних гепатитів, соціально-гігієнічним дослідженням стану здоров’я, у т.ч. серцево-судинних захворювань,  населення  Запоріжського регіону. З 2007 р. основним науковим напрямком є розробка організаційних та управлінських засад, планування, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України, надання екстреної медичної допомоги населенню, потерпілому від надзвичайних ситуацій.

Основні наукові роботи:

1. Інформаційний лист Інформаційний лист № 209-2009 «Алгоритм ідентифікації біологічного терористичного акту»;

2. Навчальний посібник «Діяльність Державної служби медицини катастроф з протидії біологічному, хімічному та ядерному тероризму», який отримав рекомендацію МОН України для використання у вищих медичних закладах додипломної і післядипломної освіти III – IV рівнів акредитації з  дисципліни «Медицина катастроф»;

3. Стаття «Організація та вдосконалення навчального процесу на кафедрі цивільного захисту та медицини катастроф системи післядипломної медичної освіти» у журналі  « Медична освіта». – 2012. - № 1. – С. 32 - 36.

4. Стаття «Наукове обґрунтування стратегії розвитку психотерапевтичної і медико-психологічної допомоги при надзвичайних ситуаціях» у Східноєвропейському журналі громадського здоров’я. - 2012. -№2-3 (18-19). – С.183-188.

Доцент Акулова О.М. надрукувала 175 наукових роботи, в тому числі 67 - з питань організації та удосконалення якості навчального процесу та викладання предмету медицини катастроф.

 

 

 

 

 

 

 

Баранов Олексій Тимофійович народився у 1917 році у сім`ї селян у Вороніжзькій області (Росія). Отримав освіту: спочатку семирічка, потім вечірнє відділення рабфаку. З 1937 по 1941 рік навчався у Сталінградському медичному інституті. Після його закінчення працював у загоні по боротьбі з туляремією згідно зав­дання військової частини 1080 у Ростовській області. З лютого по травень 1942 року працював лікарем-дослідником у Зимовніковській протичумній станції Ростовської області, звідки був призваний до лав збройних сил СРСР.

Воював на фронтах Великої Вітчизняної війни з червня 1942 року по травень 1945 року - на посадах лікаря батальйону, молодшого лікаря полку, командира санітарної роти, старшого лікаря полку та дивізіонного лікаря.

Після Великої Вітчизняної війни закінчив командно-медичний факультет ВМА у м. Ленінграді. З 1949 по 1965 рр. працював начальником окружних курсів удосконалення офіцерів медичної служби Уральського військового округу (УрВО), а з квітня 1965 р. - замісник начальника військово-медичного відділу УрВО, де пропрацював до травня 1969 р. коли був звільнений з лав ЗС СРСР. Очолював курс МС ЦО ЗДІУЛ з 1969 по 1979 роки.

Ним було написано більше 20 наукових праць.

Нагороджений орденами «Отечественная война» - II ст. і «Красная Звезда» та 11-ма медалями.

 

 

 

Борисовський Віктор Стефанович народився 2 лютого 1938 року у місті Каменську Ростовської області. У 1955 році закінчив 10 класів середньої школи у м. Симферополі та поступив на лікувальний факультет Кримського державного медичного інституту. У 1961 році закінчив повний курс і отримав диплом з відзнакою за фахом «лікувальна справа». Був направлений на роботу у Гуляйпільський район Запорізької області де працював головним лікарем тубдиспансеру до 1968 року. З 1968 до 1976 року працював головним лікарем санаторію-профілакторію заводу «Дніпроспецталь». З 1976 до 1994 року працював на викладацьких посадах кафедри соц. гігієни і організації охорони здоров’я Запорізького державного інституту удосконалення лікарів. З 1995 року працює доцентом кафедри меди­цина катастроф. У 1981 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за темою «Застосування перлинних, сірководневих і радонових ван при лікуванні хворих гіпертонічною хворобою ІБ та IIА стадії в умовах санаторію-профілакторію». 2 вересня 1988 року присвоєне вчене звання доцента. Має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності медицина невідкладних станів. Проходив підвищення кваліфікації у 1983 та 1987 роках у Центральному інституті удосконалення лікарів. Москва, у 1989 р. - інституті удосконалення лікарів м. Ленінград, у 1996 році - у Київському ДІУЛ з питань сучасних аспектів навчання в медицині. Має 44 надруковані наукові роботи.

 

 

 

 

 

 

 

Буйницький Іван Семенович народився у 1922 році у Вітебській області Білорусі у сім’ї селян. Після закінчення середньої школи у 1940 році почав працювати бригадиром у колгоспі, а потім добровільно пішов на службу до Військово-морського флоту СРСР.

Закінчив фельдшерське училище у Кронштадті і там знаходився до листопада І942 р. Потім у складі різних військових частин, фельдшером воював на Балтійському флоті, був тяжко поранений. 3 1945р. по 1950 р. навчався у Військово-медичній Академії у м. Ленінграді і по її закінченні знову служив у ВМС СРСР на посадах лікаря берегової бази, лікаря дивізіону кораблів та начальником медичної служби крейсера. У 1955-1957рр. знову навчався на факультеті удосконалення лікарів ВМА ім. С.М. Кірова у м. Ленінграді - за фахом «спеціальна фізіологія». Після навчання був флагманським ліка­рем бригади підводних човнів та бригади нових будуємих кораблів ВМФ. У 1966 р. звільнився з лав ВМС СРСР і працював завідувачем приймального відділення 5-ї міської лікарні у м. Запоріжжя, потім інспектором міського відділу охорони здоров’я, а з 1969 по 1974 рр. пропрацював викладачем на кафедрі МС ЦО ЗДІУЛ.

Нагороджений орденом «Отечественная война» - І ст. та «Красная Звезда» та ще 12-ма медалями СРСР.

 

 

 

Гайволя Олександр Олександрович народився  в місті Запоріжжі. У 1981 році почав навчання у Запорізькому Державному медичному інституті, а в 1987 році закінчив повний курс і отримав диплом за фахом «педіатрія».  У 1988 році закінчив интернатуру за фахом «анестезіолог дитячий» та був прийнятий на посаду лікаря-ординатора відділення анестезіології та інтенсивної терапії Запорізької обласної дитячої кліничної лікарні, виїзної педіатричної консультативної бригади невідкладної допомоги та інтенсивної терапії. З квітня 2005 року – старший викладач кафедри цивільного захисту та медицини катастроф ДЗ «ЗМАПО МОЗ України». Автор та співавтор більш як 300 наукових робіт присвячених  екстракорпоральним методам лікування, анестезіології  та інтенсивної терапії новонароджених та дітей раннього віку, питанням вдосконалення системи управління охорони здоров’я України (впровадження в систему управління Державної служби медицини катастроф України електронної історії хвороби, методологій ідентифікації особистості в умовах надзвичайних ситуацій (НС), критеріїв оцінки інформативності управлінської документації, стандартів  управління якістю ISO 9000:2001, новітніх технологій прогнозування виникнення  та розвитку НС, крітеріїв оцінки важкості стану хворих та постраждалих у НС в умовах відділення інтенсивної терапії дитячих стаціонарів, новітніх технологій викладання в системі післядипломної медичної освіти тощо).  Має спеціалізацію з дитячої анестезіології, трансфузіології, медицини невідкладних станів, організації охорони здоров’я та соціальної медицини.

 

 

 

 

 

Губа Світлана Георгієвна народилась у грудні 1942 р. у м. Іркутську у Росії у сім’ї військовослужбовця. У 1961 р. одержала загальну середню освіту і у 1962 р. вступила до стоматологічного факультету Київського медичного інституту, який закінчила у 1967 р. З 1968 по 1971 рр., навчалась в цільовій аспірантурі на кафедрі МС ЦО ЦІУЛ (м. Москва) і у квітні 1972 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. А з трав­ня 1972 р. стала працювати у Запорізькому ДІУЛ на курсі МС ЦО на посаді старшого викладача до листопада 1974 р. Має 9-ть надруко­ваних наукових праць.

 

 

 

Зайко Ніна Григорівна народилася 4 травня 1935 року в Московській області у сім`ї службовців. У 1950 році закінчила 7 класів середньої школи і у тому ж році поступила до Запорізької транспортної фельдшерської школи, яку закінчила на відмінно у 1954 році і без іспитів поступила до Алтайського державного медичного інституту. У 1960 році з червоним дипломом закінчила медичний інститут. Шість років працювала лікарем- отоларингологом в міжрайонній Онгудайській лікарні Горно-Алтайської автономної області Алтайського краю. З 1967 по 1969 роки навчалася в ординатурі Запорізького інституту удосконалення лікарів. Далі на протязі 15-ти років працювала ординатором отоларінгологічного відділення Запорізької обласної клінічної лікарні.

У 1975 році на засіданні вченої Ради Дніпропетровського дер­жавного медичного інституту захистила дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за темою «Гемокоагуляция и локальный фибринолиз при тонзилэктомии». Науковими керівниками були доктор медичних наук, професор Безбородько Б.М., доктор ме­дичних наук, професор Мірошнікова О.З., кандидат медичних наук, доцент Сироєжкін Ф.О.

З 1983 по 1986 рр. на викладацькій посаді на ка­федрі медицини Запорізького державного педагогічного інституту. 1986-2002 рр. - старший викладач кафедри медицини катастроф (раніше мала назви кафедри медичної служби цивільної оборони та кафедри організації екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях). Має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальностями отоларингології та організації охорони здоров’я.

Проходила ряд удосконалень як лікар. З методики викладання спец. дисципліни підвищувала кваліфікацію у Київському державному інституті удосконалення лікарів, на військовій кафедрі медичного факультету в інституті удосконалення лікарів у м. Москві, а також з дидактики у ЦІУЛ. Має 16 раціоналізаторських пропозицій та 47 надрукованих наукових робіт.

 

Ігнатьєв Олександр Михайлович народився у 1952 році у м. Стрий Дрогобичської області. У 1969 р. закінчив середню школу та вступив до Запорізького медичного інституту з якого пе­ревівся до Одеського медичного інституту у 1973 р., який закінчив у 1975 р.

Був лікарем Басейнової клінічної лікарні на водному транспорті м. Одеса, потім судновим лікарем, а з серпня 1979 р. по вересень 1983 року - ординатором травматологічного відділення Басейнової клінічної лікарні на водному транспорті м. Одеса. З 1980 по 1983 роки навчався у заочній аспірантурі Одеського медичного інституту, а у 1983 р. успішно захистив кандидатську дисертацію і знову три роки працював судновим лікарем. З 1986 по 1988 роки старший викладач на кафедрі МС ЦО Запорізького ДІУЛ. Має 16 наукових праць, 2 винаходи та 9 раціоналізацій. За­раз працює у Одеському медичному інституті на кафедрі травматології і має вчену ступінь доктора медичних наук, професор.

 

 

 

Ількаєв Дмитро Вячеславович

 

 

 

 

 

 

 

Кармазь Іван Федорович народився 16.09.1934 р. У 1967 р. закінчив Кримський державний інститут, лікувальний факультет.

У 1980 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня к. м. н. «Диагностика и профилактика ранних нарушений некоторых функций печени у рабочих коксобензольного производства».

З 1987 р. по 1997 р. - завідувач кафедри медичної служби Цивільної оборони інституту удосконалення лікарів м. Запоріжжя.

 

 

Карнаух Тетяна Валентинівна народилась 16 березня 1965 року у місті Запоріжжі у сім`ї службовців. У1982 році закінчила  середню школу  № 83 м. Запоріжжя і у тому ж році поступила на навчання до Запорізького машинобудівельного інституту на механіко-технологічний факультет. Після закінчення навчання в інституті з 1988 року працювала інженером-конструктором у філії конструкторського бюро авіабудування. З 1991 р. працює у Запорізькому інституті удосконалення лікарів на посаді старшого лаборанта кафедри медицини катастроф. У 1994 році закінчила Запорізьке обласне базове медичне училище.

 

Киктенко Володимир Якович народився 3 лютого 1937 р. в м. Кашари, Московської області. У 1954 р. закінчив 10 класів Ліплявської середньої школи Черкаської області. У 1956 р. закінчив Перше Київське медичне училище. З 1956 року по 1989 р. - військовослужбовець. У 1967 р. закінчив Військово-медичну Академію їм. С.М. Кірова. У 1973 р. закінчив факультет керівного складу медичної служби ракетних і сухопутних військ. Полковник медичної служби у відставці.

На педагогічній роботі з 1980 р. З 1989 р. - старший викладач кафедри медицини катастроф.

 

 

Кожевніков Василь Костянтинович народився у 1921 році у Тамбовській області у сім’ї селян. У 1936 р. одержав загальну середню освіту та поступив до Куйбишевської Військово-медичної Академії де і навчався до 1942 р. до моменту її  розформування. Потім продовжив навчання на військово-медичному факультеті 2-го Московського медичного інституту, який у той час знаходився у евакуації у м. Омськ. Після завершення навчання у інституті на лікаря був направлений до діючої Армії, де проходив службу і брав участь у бойових діях на посадах командира приймально-сортувального взводу ОМедБ 1-го Українського фронту, потім командира санітарної ро­ти того ж ОМедБ  тієї ж дивізії. По завершенню Великої Вітчиз­няної війни знаходився у Австрії у складі окремої групи військ, де 5-ть років служив старшим лікарем полку. З 1950 по 1952 рр. навчався на командному факультеті ВМА у м. Ленінграді. Після навчання очолював Феодосійський військовий шпиталь. З 1953 по 1956 рр. - офіцер медичних кадрів Таврійського військового округу у м. Сімферополі. А з 1956 по 1973 роки у м. Запоріжжі на військовій кафедрі ЗДІУЛ, де починав з викладача та став начальником військової кафедри. З 1973 по 1977 рр. створював та очолював військову кафедру Запорізького медичного інституту. А з 1977 р. знову у ЗДІУЛ на циклі МСЦО при військовій кафедрі. Нагороджений орденами «Отечественная война» -II ст., двома орденами «Красная звезда» та ще 14-ма радянськими медалями і однією польською. У 1977 році захистив кандидатську дисертацію, мав 7 наукових праць та ще декілька закритого характеру.

 

Коляда Олександр Олександрович,

 

 

 

КОЧІН ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ

Академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, доктор медичних наук, доктор філософії, професор, завідувач кафедри цивільного захисту та медицини катастроф Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», заступник отамана Спілки громадських організацій «Запорозький козацький округ», генерал-хорунжий Війська Запорозького Низового

In theatro orbis terrarium!

 На очах у всього світу!

Ми приходимо в світ,

Стиснувши руки в кулак,

Ніби хочемо сказати – все моє!

Ми покидаємо світ з відкритими долонями –

Нічого я не взяв,

Нічого мені не потрібно!

Весь я ваш, Боги!

Гімн Сократа

З чого почати розповідь про curriculum vitae (опис життя)? Знаємо, що починають з початку (ab ovo), але де він цей початок? І що він є початок? Добре розуміємо – тільки не поява з материнського лона, бо це тільки крок, важливий та визначальний, але більше тільки для людини. Це лише власний крок людини у зовнішній й незбагненний розумом грішний світ. Народження – то поклик, який чує людина і розпізнає у багатоголоссі пращурів. Родинний початок же академіка І.В.Кочіна губиться у сивій давнині минулих часів, у численних поколіннях угро-фінського етносу за батьківським родоводом. За родоводом матусі його пращури - це українські хлібороби та козаки Великого Лугу та Дикого поля (Сampi desente), півдня України  та Таврійських степів з розкішною природою, найродючішими у світі чорноземами, багатющими на флору і фауну, але через постійні ординські навали тут було тяжко й  небезпечно жити, займатися господарством та засновувати постійні оселі. Ця величезна за площею місцина оспівувалася в українському фольклорі, згадується в історичному епосі та літературі як арена славних звитяг Запорозьких козаків над турецько-татарсько-ногайськими завойовниками. Ці землі, острів Хортиця на Дніпрі, стали колискою Українського козацтва, на яких мешкали та стали козаками пращури академіка І. В. Кочіна  – захисники й визволителі, «славні прадіди великі», гідним наслідувачем й послідовником, яких він волів та прагнув бути все своє життя.

Кожна людина в собі сама мусить розв’язати ті проблеми, які розв’язуються в світі й Україні. Первісний ключ – в людині, у самому собі. Sibi imperare maximum imperium est (Найвища влада – влада над собою). Людину ж сковують умови чи сама людина забиває себе у кайдани умовами: дійсними, вигаданими та уявними. Але умови та обставини для себе зрештою витворює людина сама, за своїм власним розумінням і розсудом, чим означує на майбутнє свій власний життєвий вибір та шлях. Чи безмежно розкриває та розгортає простір пізнання навколишнього Світу, закладає безкраї можливості діяльності у Всесвіті та неосяжні потенції духовного й морально-етичного злету, пізнання Бога – Творця та всього нас оточуючого. Чи навпаки обмежує та низводить власне життя до рівня задоволення елементарних біологічних та побутових потреб. Electa una via, non datur recursus ad alteram (Обравши один шлях не дозволяється піти по-іншому). Ми, українці, мусимо розвиватись перманентним духовним зростанням, власним заслуженим і гідним авторитетом здобувати вплив і повагу у Світі, наполегливо відстоювати своє належне місце під сонцем у світовій спільноті, пристойно творити власне життя. Dictis facta respondeant (Нехай слова відповідають справам).

Життєвий шлях академіка І.В.Кочіна розпочався у славетному своєю героїчною історією, козацькою славою та духовною православною спадщиною м. Запоріжжі у родині батька інженера-економіста Кочіна Василя Івановича (1904-1976 рр.) та матусі медичного працівника Кочіної (Палієнко) Валентини Андронівни (1914-2005 рр.) 26 серпня 1945 р. Це був визначний рік для  всієї світової спільноти – 8 травня 1945 р. завершилася німецько-радянська війна (1941-1945 рр.), а 2 вересня 1945 р. – Друга світова війна (1939-1945 рр.). У серпні 1945 р. Збройні сили США двічі застосували ядерну зброю проти Японії, що означало якісні зміни  у міжнародній геополітиці. Такі світові й внутрішньодержавні події в СРСР передували народженню академіка І.В.Кочіна, супроводжували та наклали визначальний відбиток на зміст, політичні, соціально-економічні, духовні та морально-етичні умови життя, формували modus vivendi (образ життя) сотень мільйонів громадян радянської імперії. Тому, академік І.В.Кочін відноситься ще й до такої особливої категорії населення України як «діти війни», з усіма наслідками, що випливають з екзистенції цього покоління: виснажені фізично й психо-психологічно війною, злиднями та нестатками, жахом масових репресій та голодоморами батьки, тотальний дефіцит найнеобхідніших товарів та харчів, всеохоплююче зомбування та псування свідомості населення мізантропією комуністичної ідеології й збоченнями радянського соціалізму, гоніння та переслідування науковців з передових галузей знань – філософії, суспільствознавства, політології, соціології, генетики, кібернетики, інформатики, прогресивного цивілізаційного розвитку людства у майбутньому. Quod est violenter, non est durabile (Що насильницьке, то нетривале). Таке загальне тло політичного, соціально-економічного, духовного та морально-етичного життя панувало в державі, в якому вимушено було існувати населення радянської імперії – СРСР. Мракобісна, спрямована всупереч політичному, соціально-економічному й духовному розвитку, діяльність керівництва СРСР створювала вкрай негативну, непродуктивну, стримуючу прогрес ситуацію й гнітючу духовно-моральну обстановку, що в підсумку призвело до тотального занепаду наукових розробок, запровадження інновацій, що визначило перебування СРСР на узбіччі світового цивілізаційного, науково-технічного, духовного, мистецького, соціального й громадянського прогресу і як остаточний наслідок – всеосяжний занепад, стагнація, розпад СРСР як політико-географічного утворення і загибель як соціально-економічної системи. Більшовицька влада в СРСР, намагаючись зберегти себе при absolutum dominium (необмеженій владі), позбавила громадян головного, що є рушійною силою прогресу – особистої свободи, бо vita sine libertate nihil est (життя без свободи – ніщо). Тому біографія (curriculum vitae - опис життя)  – це не формальні дати та події з життя особи, а в першу чергу – це зміст і умови діяльності та досягнуті результати, іноді всупереч об’єктивним і суб’єктивним обставинам. Rara temporum felicitas, ubi quae velis sentire et quae sentis dicere licet (Рідкісні щасливі часи, коли можна думати, про що хочеш, й казати, що думаєш).

Саме в таких складних й несприятливих умовах повсякденного буття (екзистенції) професору І.В.Кочіну довелося жити, вчитися, працювати, займатися науковими дослідженнями, оприлюднювати та доводити їх важливість для суспільства, публічно захищати дисертаційні та наукові роботи, працювати над створенням та друкуванням численних підручників та навчальних посібників, запроваджувати їх у навчальний процес післядипломної медичної освіти. Труднощі сильну духом особистість тільки загартовують. Вона долає будь-які перешкоди, що зупиняють людей з посередніми здібностями. Озираючись на минулі десятиріччя плідного та насиченого подіями наукового та навчально-педагогічного життя, академік І.В.Кочін відчуває задоволення від зробленого.

І.В. Кочін – українець за походженням та організатор охорони здоров’я за покликанням, і ніколи не зраджував ні першому, ні другому. Його не зраджує творча наснага, працездатність і працьовитість, він не перестає сам вчитися і навчати колег, передає свій багатий досвід, зберігає свою особистість, свій духовний світ і гарт переконань громадянина нової України. Любить педагогічну діяльність. Розцінює свій багаторічний досвід, свій високий фаховий рівень не як особисте досягнення, а як громадський набуток, який має передати молодшим колегам. Вважає це своїм почесним обов’язком. З цих позицій він ніколи не поділяв змісту, закладеного у запитанні: «Quid brevi fortes jaculamur aevo multa? (Навіщо нам у швидкоплинному житті добиватися настільки багато?)». Протягом чотирнадцяти років з 1999 р. академік І.В. Кочін є Головою науково-методичної ради з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності населення Запорізької області, яка успішно працює і визнана Міністерством з надзвичайних ситуацій кращою в Україні. Людину пізнаєш за справами, а у продуктивній корисній для суспільства праці є сенс особистого життя. Але ще не творча ніч, і навіть не вечір, а це значить, ще буде що запропонувати академіку І.В.Кочіну українській і світовій лікарській і науковій громаді.

У 1952-1963 рр. І.В.Кочін навчався і закінчив повний курс середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи № 65 з виробничим навчанням у м. Запоріжжі. Отримав свідоцтво про присвоєнні кваліфікації токаря першого розряду. Це був час експериментів радянської освіти у середній школі, тому школярів вчили 11 років. Останні три роки навчання учні двічі на тиждень працювали на інструментальному заводі, де набували фах токаря. Під час навчання у школі І.В.Кочін активно займався спортом – спортивною гімнастикою, греко-римською боротьбою, самбо, плаванням, ігровими видами спорту, греблею на байдарках, бальними танцями і періодично займав на змаганнях призові місця у Запорізькій області. Був відмінником з фізичної культури у школі. Відвідував і наполегливо займався справою у технічних гуртках – авіамодельному та радіотехнічному, майстрував діючі моделі літаків, приймав участь у змаганнях, виготовляв радіоприймачі. Позашкільне життя І.В.Кочіна у підлітковому й юнацькому віці було насичене, активне і сприяло фізичному, інтелектуальному та духовно-моральному розвитку. У загальноосвітній школі І.В.Кочіна приваблювали три напрямки діяльності: економіка, юриспруденція й медицина. Щодо економіки, то це був вплив батька, спілкування з ним, і в кінцевому рахунку – розуміння важливості цієї професії для успішного функціонування держави. Що стосується юриспруденції, то це був власний потяг до цієї сфери людської діяльності. Він активно цікавився питаннями права, устроєм держави та функціонуванням державних органів, користувався бібліотечними фондами з цих питань. Особливо його захоплювали твори видатних юристів А.Ф.Коні та Ф.Н.Плєвако, читав твори А.Я.Вишинського.

Його найбільше вабила медицина з романтизованими літературою та кінострічками образами цивільних та військових лікарів, які перемагають будь-яку хворобу, а то й смерть. Визначальний вплив на його професійний вибір мала матуся, яка у 1934 р. закінчила повний курс Запорізького медичного технікуму єдиного диспансеру з отриманням кваліфікації помічника лікаря (фельдшера) і на той час у 1963 р. мала 30-річний стаж професійної медичної роботи. Так, після закінчення середньої школи у 1963 р. І.В.Кочін, з великим натхненням поїхав до м. Дніпропетровська поступати у медичний інститут на лікувальний факультет, на який був найбільший конкурс з всіх факультетів. В той час у м. Запоріжжі ще не було медичного інституту. Треба сказати, що він пристойно показав свої знання з чотирьох профілюючих вступних предметів, витримав конкурс і був зарахований до медичного інституту, в якому провчився 2 роки і був переведений для продовження навчання до Запорізького медичного інституту (відкрився у 1964 р.) на третій курс. Починаючи з першого курсу інституту і до його закінчення весь час приймав найактивнішу участь у роботі наукових студентських гуртків на кафедрах фізики, нормальної анатомії та фізіології, мікробіології, патологічної анатомії, факультетської та госпітальної терапії, постійно виступав з доповідями на студентських науково-практичних конференціях. Вчився гарно, майже на відмінно, отримував підвищену стипендію. Активно шукав своє місце у подальшій практичній медичній і наукові роботі вже під час навчання в інституті. Навчаючись на п’ятому курсі 28 жовтня 1967 р. одружився з співкурсницею Шліхтенко Тамарою Миколаївною, а 15 червня 1968 р. народився син Вадим. Навчання в інституті за спеціальністю лікувальна справа сплинула дуже швидко і вже рішенням Державної екзаменаційної комісії від 22 червня 1969 р. І.В.Кочіну було присвоєно кваліфікацію лікаря. Знаменно, що цей курс був першим випуском лікувального факультету Запорізького медичного інституту. Перший випуск багато значить і вимагає підтверджувати першість все своє життя. Саме так сприймалася І.В.Кочіним ця доленосна подія.

Керівництво Запорізького медичного інституту у особі ректора доцента І.І.Токаренка запропонувало І.В.Кочіну залишитись працювати на науково-педагогічній роботі в інституті на кафедрі соціальної гігієни та організації охорони здоров’я на посаді асистента. І.В.Кочін дав згоду і 28 червня 1969 р. був прийнятий на роботу. Збувалося багаторічне омріяне прагнення займатися науковою і викладацькою діяльністю. Саме так І.В.Кочін уявляв свій життєвий шлях – працювати в медичному інституті викладачем з студентами, присвятити себе улюбленій справі, відтворити себе як кваліфікованого і досвідченого педагога, наполегливо працювати над виконанням наукової роботи, захистити дисертацію, статися як науковцю й далі торувати свій життєвий шлях на педагогічній та науковій ниві. В життєвому підсумку так воно і сталося, але у 1973 р. І.В.Кочін з причин наукових розбіжностей вимушений був залишити посаду асистента Запорізького медичного інституту і перейти працювати цеховим лікарем-терапевтом Запорізького коксохімічного заводу, спочатку у 10-й міській лікарні, а з 1974 р. у зв’язку з реорганізацією медико-санітарної допомоги працівникам металургійного комплексу – у медико-санітарній частині комбінату «Запоріжсталь» і заводу «Дніпроспецсталь». І.В.Кочін наполегливо продовжував займатися науковою роботою, представляти у доповідях на з’їздах та науково-практичних конференціях вчених результати своїх досліджень, друкувати наукові праці у провідних журналах держави. За наукового керівництва завідувача кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, Заслуженого працівника вищої школи УРСР, доктора медичних наук, професора Г.Ф.Ємельянової виконав та успішно захистив 20 жовтня 1982 р. дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за темою «Социально-гигиенические аспекты состояния здоровья рабочих некоторых коксохимических предприятий Украины» у Всесоюзному науково-дослідному інституті медичної та медико-технічної інформації (Голова спеціалізованої Вченої ради професор Д.Д.Вєнєдіктов, м. Москва). При публічному офіційному представленні дисертації захищалось також 18 надрукованих наукових праць.

У 1983 р. кандидат медичних наук І.В.Кочін був запрошений на науково-педагогічну роботу до Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (ЗДІУЛ), в якому розпочав працювати з 20 червня 1983 р. на посаді старшого викладача кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я. За активну педагогічну, навчально-методичну та наукову роботу, публікацію більше 130 наукових праць у провідних фахових виданнях принципово нових наукових результатів досліджень впливу образу життя на формування стану здоров’я працівників промисловості, успішне завершення виконання дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук рішенням Вченої ради ЗДІУЛ від 15 листопада 1994 р. присвоєне вчене звання доцента. Продовжував активно займатися науковою роботою, для виконання докторської дисертації та підготовки її провідних положень та висновків до захисту у 1990-1991 рр. перейшов на посаду молодшого наукового співробітника. Дисертаційна робота була складна з методологічних позицій, оскільки вимагала розробки нових теоретичних засад використання сучасних загальнонаукових парадигм з декількох суміжних наукових областей знань, фундаментальних напрацювань загальної й математичної теорії систем, окремих галузей математичної науки, теорії ймовірностей, методів та способів теорії планування експерименту, інтерполяції і екстраполяції, математичних процедур згортання соціально-гігієнічної інформації для отримання інтегральних індексів оцінки явищ та процесів, обґрунтування та запровадження у практику охорони здоров’я нової прогресивної медико-соціальної ідеології формування та реалізації здорового та безпечного образу, способу та стилю життя (ЗБОССЖ) як процесу, реалізація якого повинна забезпечуватися владою України та всіма державними інститутами. Публічного доведення, що вирішальною рушійною силою прогресивного розвитку українського суспільства з високим потенціалом здоров’я є здоровоцентристська парадигмальна орієнтація діяльності держави, всіх її складових, що забезпечують збереження і відтворення здоров’я населення, реформування галузі охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги на засадах страхової медицини, індивідуальної відповідальності за власне здоров’я, створення умов у суспільстві для пріоритетного матеріального й морально-етичного зацікавлення ведення безпечного й здорового стилю життя кожною особою.

За наукового консультування професора В.Ф.Посного (м. Запоріжжя) та професора М.І.Хижняка (м. Київ) виконав та 31 жовтня 1996 р. успішно захистив у Національному медичному університеті ім. акад. О.О.Богомольця (Голова спеціалізованої вченої ради академік АМН України, професор Є.Г.Гончарук) дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за темою «Наукове обґрунтування соціально-гігієнічних аспектів системи збереження і відтворення стану здоров’я працівників промисловості (на прикладі коксової і хімічної промисловості)». Публічно захищалось 107 надрукованих наукових праць. 16 лютого 2006 р. присвоєно вчене звання професора. Комплексне наукове дисертаційне дослідження, проведене професором  І.В.Кочіним потребувало розробки нових теоретико-методологічних та методичних парадигмальних основ вивчення системи «Образ, спосіб та стиль життя – здоров’я», що відповідало практичним потребам держави у збереженні та відтворенні стану здоров’я населення й галузі охорони здоров’я як важливої складової у цьому процесі. Всього з цієї проблематики професором  І.В.Кочіним було надруковано більше 200 наукових праць, які були високо оцінені й визнані фахівцями та прийняті науковою громад кістю для подальшого використання у наукових дослідженнях. Професором  І.В.Кочіним була створена сучасна теорія соціально-гігієнічної сфери образу, способу та стилю життя, на основі якої розроблені змістовно взаємопов’язані концептуальна, логічна та операціональна їх моделі. Для опису і пояснення логіки соціальної взаємодії у науковий обіг соціальної гігієни (медицини) та практичного використання у діяльності державної системи забезпечення збереження та відтворення стану здоров’я української нації професором  І.В.Кочіним введена системна діалектична тріада понять  - образ, спосіб та стиль життя, які переходять одне в одне і віддзеркалюють діалектику соціальних процесів на різних рівнях узагальнення, розкриваючи формуючий їх вплив на стан здоров’я, а звідси змістовне розуміння механізму формування здорового образу, способу та стилю життя.

Фундаментальним дослідженням на ідеологічній основі використання математичної теорії систем професором  І.В.Кочіним спростовано давній радянський догмат московської соціально-гігієнічної школи про безпосередній вплив образу життя на формування стану здоров’я індивіда і населення. Математично коректно доведено опосередкований вплив образу, способу та стилю життя на формування стану здоров’я, що стало визначною науковою подією у предметній області соціальної медицини та призвело до перегляду низки провідних наукових і практичних положень.

У контексті наукових досліджень професором  І.В.Кочіним впроваджено ідеї і методи математичної теорії планування експерименту для моделювання впливу різноманітних комплексів чинників на формування рівнів захворюваності населення. Ним розроблені математико-статистичні методи прогнозування з використанням поліноміальних моделей та методи екстраполяційного прогнозування показників стану здоров’я населення та окремих його прошарків, які виправдали себе у практиці використання. Ці наукові розробки стали фундаментальною основою розв’язання проблеми практичного оцінювання образу, способу та стилю життя особи на шкалі «здоровий – нездоровий образ, спосіб та стиль життя», що сприяло вирішенню давньої проблеми влади та суспільства з розробки, впровадження та прогнозної оцінки ефективності конкретних державних програм, соціальних і медико-соціальних заходів з суттєвого підвищення стану та потенціалу здоров’я населення України через покращення функціонування систем життєзабезпечення, які обумовлюють стан здоров’я, християнське виховання, духовний й морально-етичний стан суспільства, формування та підтримку здорового образу, способу та стилю життя. Наукознавське цілісне сприйняття української державної ієрархічної системи охорони здоров’я і медицини як соціального інституту та наукові напрацювання професора  І.В.Кочіна щодо системного підходу до розв’язання проблематики «образ, спосіб та стиль життя – здоров’я» довело, що вирішальним фактором подальшого прогресивного розвитку української державної системи охорони здоров’я населення, медичної науки і практики охорони здоров’я, є негайна переорієнтація свідомості влади, суспільства і особистості на здоровоцентристську парадигмальну детермінацію.

Професором І.В.Кочіним визначено, що з позицій системного підходу провідними елементами, з яких утворюються образ, спосіб та стиль життя в залежності від рівня узагальнення є види діяльності, які виконують стосовно них специфічні функції. З соціально-гігієнічних позицій і для всебічного дослідження впливу на формування стану здоров’я види діяльності повинні охоплювати весь простір життєдіяльності індивіда, під якою розуміється взаємозв’язок діяльності й умов, в яких вона здійснюється. Для чого професором І.В.Кочіним були розв’язані основополагаючі теоретико-методологічні й методичні проблеми створення сучасної парадигми дослідження системи «Образ, спосіб та стиль життя – здоров’я» та їх взаємозв’язків з використанням надбань загальної й математичної теорії систем як ідеологічної основи наукового обґрунтування, методологічного і методичного забезпечення створення моделей та моделювання процесу формування безпечного і здорового стилю життя особи, збереження й відтворення стану здоров’я на індивідуальному, груповому та соціальному рівні. На засадах теорії ймовірностей професором  І.В.Кочіним розроблено методологію і прикладний метод інтегрального оцінювання стилю життя особи з використанням Байєсівського математичного підходу. Обґрунтована теоретично і практично реалізована з використанням інформаційних технологій математико-статистична процедура інтегрованої оцінки й розпізнавання образів стилів індивідуальної життєдіяльності та математичний алгоритм їх багатовимірної класифікації з отриманням системи типів стилів життя (типології). Математично коректно доведено об’єктивне існування відмінних якісно та неповторних змістовно особистих стилів життя в кожного індивіда, саме які визначають стан і потенціал здоров’я, формують особисту патологію, можливість (ймовірність, ризик) виникнення й фактичне виникнення окремих нозологій у кожної особи. Професором І.В.Кочіним доведено, що стиль особистого життя регулюється і залежить від власної системи духовно етичних цінностей, які в свою чергу формуються під впливом домінуючих у державі й суспільстві еталонів моральності і свідомості. Глибокий науковий аналіз людського існування (повсякденної життєдіяльності) у дослідженнях професора  І.В.Кочіна створили вирішальний поштовх у використанні надбань філософії екзистенціоналізму у вивченні соціально-гігієнічних проблем системи «Образ, спосіб та стиль життя – здоров’я». З досліджень І.В.Кочіна випливає фундаментальний висновок, що саме ігнорування цієї сфери владою неодноразово ввергало суспільство у серйозні кризові ситуації, однаково як пильна увага до них у західній цивілізації рятувала її від соціальних катаклізмів, в тому числі й у сфері здоров’я, оскільки необхідною умовою оптимального функціонування і розвитку будь-якої суспільної системи, яка забезпечує збереження і й відтворення здоров’я нації, є реальне впровадження її принципів в повсякденне життя населення.  Фундаментальне вивчення професором  І.В.Кочіним взаємозв’язків системи «Образ, спосіб та стиль життя – здоров’я» доводить, що повсякденна життєдіяльність (екзистенція) людини не є лише проявом тотальної залежності від пануючих інститутів і структур держави, а утворює достатньо автономні прошарки повсякденного життя, конгломерат або систему, певне поєднання «життєвих світів», багато у чому визначаючих специфіку формуючого впливу на стан здоров’я. Філософія екзистенціоналізму має справу не з проблемами науки, а проблемами власне людського існування, морально-етичної рефлексії людини, а тому може бути покладена у  теоретико-методологічні основи наукових фундаментальних й прикладних соціально-гігієнічних досліджень. Заслуга екзистенціоналізму при використанні його наукових надбань у царині соціальної гігієни міститься в тому, що ця філософія  звертається до людини як суб’єкта автономно-кзистенціального повсякденного життя.

Збагачення сучасної соціальної медицини працями першорядного наукового значення, створення нового наукового та практичного напрямку, подали потужний імпульс до її якісно нового етапу розвитку в Україні та періодизації наукової та навчальної дисципліни, що стало ґрунтовною основою на висунення та обрання І.В. Кочіна 16 жовтня 1993 р. дійсним членом (академіком) Української міжнародної академії оригінальних ідей (УМАОІ).

З 12 березня 1998 р. професор І.В.Кочін очолює кафедру медицини катастроф (з жовтня 2008 р. кафедра цивільного захисту та медицини катастроф) Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (з листопада 2002 р. Запорізька медична академія післядипломної освіти, з квітня 2011 р. Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»). З цього часу основним науковим напрямком у роботі професора І.В. Кочіна  визначилася розробка організаційних та управлінських засад, планування, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України, організації надання екстреної медичної допомоги населенню, потерпілому від надзвичайних ситуацій. Так, у наукових працях професора І.В.Кочіна міститься велика кількість принципово нових ідей, понять та підходів до розв’язання актуальних проблем науки і  предмету викладання медицини катастроф та ДСМК України, які розвиваються науковою школою. Для подальшого удосконалення діяльності ДСМК України розроблені три взаємопов’язані системи організаційних принципів: створення, управління й діяльності служби; добору медичного й немедичного персоналу служби з використанням комплексу психофізіологічних тестів визначення придатності до роботи у екстремальних умовах; організаційних засад медичної евакуації та надання екстреної медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях (НС) з використанням попередньо виконаних декількох варіантів прогнозних розрахунків на засадах теорії масового обслуговування з застосуванням методу твірних функцій й перетворення Лапласа. Збагачення та розвиток предметної області медицини катастроф як науки й навчальної дисципліни відбувається за рахунок розробки нових актуальних наукових та педагогічних напрямів: застосування логістики в управлінні ДСМК; вивчення особливостей умов роботи у НС та забезпечення охорони праці; створення національної системи України виявлення біологічних загроз та оперативного реагування на них; біологічний захист як складова біологічної безпеки у протидії терористичним актам з використанням патогенних біологічних агентів в системі управління ДСМК; епідеміологія інфекційних захворювань при НС; розробка теоретико-методологічних і методичних засад можливих сценаріїв терористичних актів; гігієни катастроф; організації хірургії медицини катастроф; психолого-психіатричні аспекти НС, психіатрія катастроф; організація медичного постачання ДСМК.

Системна трансформація української держави й суспільства як доводить у наукових працях професор І.В.Кочін, ставить за необхідне як найширше використання у сфері медицини катастроф економічних знань. Однією з сучасних ефективних парадигм, яка набуває все більшого застосування на практиці в системі управління економічними процесами, є теорія логістики. Теоретико-методологічні й методичні надбання теорії й практики використання логістики в системі управління ДСМК полягають, за обґрунтованими висновками професора І.В.Кочіна, у посиленні техніко-технологічної, економічної, медико-соціальної й функціональної узгодженості інтересів, завдань та діяльності учасників ліквідації наслідків НС, в тому числі медико-санітарних, організації й надання екстреної медичної допомоги  (ЕМД). На обґрунтоване переконання професора І.В.Кочіна, доведене на практиці застосування, провідним завданням теорії й практики логістики в системі управління ДСМК є створення інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальних й інформаційних потоків, які забезпечать своєчасність і високу якість надання екстреної медичної допомоги постраждалим в надзвичайних ситуаціях. Це дає можливість заявити про започаткування використання нового наукового та прикладного напрямку – логістики ДСМК.

Академік І.В.Кочін є ініціатором створення нової за змістом та з потенційно більшими інтелектуальними та науково-практично-навчальними можливостями творчо самостійної організаційної структури «Науково-дослідний інститут медицини катастроф та екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях» («НДІ МК та ЕМД НС») у складі юридичної особи ДЗ «ЗМАПО МОЗ України». Системний аналіз та узагальнення результатів наукових досліджень провідних вчених та практиків, врахування стрімких змін соціально-економічного тла держави, загрозливої ситуації в державі й суспільстві з збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та медико-санітарних втрат призвело до висновку, що саме ці глобальні зміни є системоутворюючим фактором нових організаційних форм протидії. Тому за наполяганням академіка І.В.Кочін мова йде не тільки про пристосування особливої аварійно-рятувальної служби – ДСМК України до нових медико-тактичних характеристик НС,  а про свідоме об’єднання та використання потужних наукових інтелектуальних сил з достатнім кадровим та матеріально-технічним потенціалом ДСМК, запровадження в організаційно-діяльнісному циклі прогресивних теоретико-методологічних, науково-дослідних та прикладних можливостей логістики та комплексного залучення до ліквідації наслідків катастроф всіх аварійно-рятувальних служб цивільного захисту. Сам «НДІ МК та ЕМД НС» в інтелектуально-методичному та виконавчому ланцюзі має використати можливості кафедр: цивільного захисту та медицини катастроф, медицини невідкладних станів, анестезіології та реанімації, соціальної медицини та організації охорони здоров’я, курсу медичного права ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» та Запорізького державного медичного університету (ЗДМУ). З зовнішніх організацій до складу «НДІ МК та ЕМД НС» є нагальна потреба залучити: КУ “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Запорізької обласної ради; КУ «Територіальне медичне об’єднання обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”; Науково-дослідний Центр біомедичних проблем Запорізького державного медичного університету; Навчально-методичний Центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області; Комунальну спеціальну воєнізовану аварійно-рятувальну службу м. Запоріжжя. Академік І.В.Кочін розуміє організацію і діяльність «НДІ МК та ЕМД НС» не у прокрустовому ложі (lectus Procrustae) старих організаційно-управлінських, теоретико-методологічних та методичних підходів, тобто залишаючись у межах парадигми, можливості якої вже давно вичерпані, а в заміні її на нову прогресивну парадигму логістики.

Академіком І.В.Кочіним починаючи з 1998 р. було створено декілька творчих авторських колективів, відмінних за складом, з висококваліфікованих фахівців для підготовки 39 підручників та навчальних посібників з різноманітних актуальних проблем предметної області медицини катастроф. За Всеукраїнським конкурсом перший в Україні підручник на українській мові «Медицина катастроф» був визнаний кращою книгою 2000 р. видавництва «Здоров’я» з перевиданням накладу у 2002 р. За останні роки була видана низка навчальних посібників з актуальних, але не представлених у навчальній літературі України, проблем: «Сильнодіючі отруйні речовини: джерела, небезпека, захист» (2002 р.); «Повені і діяльність служби медицини катастроф» (2003 р.); «Землетруси. Характеристика, лікувально-евакуаційне забезпечення» (2004 р.); «Наукові основи   епідеміології катастроф» (у 2-х томах, 2004 р.); «Діяльність Державної служби медицини катастроф у разі ураження населення   небезпечними хімічними речовинами» (2005 р.); «Охорона праці та безпека життєдіяльності населення при надзвичайних ситуаціях» (2005 р.); «Медицина катастроф» (2008 р.).  Вперше в Україні для фахівців ДСМК видано навчальний посібник «Діяльність Державної служби медицини катастроф України з протидії біологічному, хімічному та ядерному тероризму» (2010 р.).  За цей час авторським колективом видана низка навчальних посібників, присвячених радіаційним аваріям, організації захисту та надання медичної допомоги при них, фаховій підготовці формувань ДСМК.

Академік І.В.Кочін є автором більше 550 наукових праць. За неодноразово публічно висловленою загальною думкою на з’їздах, науково-практичних, навчально-практичних та науково-методичних конференціях, шпальтах наукових видань професорсько-викладацького складу кафедр ВМНЗ України: цивільного захисту та  медицини катастроф, медицини катастроф та військової медицини, соціальної медицини та організації охорони здоров’я, медицини невідкладних станів, анестезіології та реанімації, комплекс навчально-методичних праць авторських колективів очолюваних академіком УМАОІ І.В.Кочіним  складають основу для узагальнення і створення сучасного досконалого науково-виробничо-довідкового багатотомного керівництва, яке об’єднує у певній системі знання і практичну діяльність (предметна енциклопедія) та підручника з медицини катастроф для додипломної та післядипломної освіти.

Синтетичний характер використовуваних знань в предметній області медицини катастроф потребує запозичення наукової інформації з багатьох природних, технічних, медичних, суспільних, правових та нормативних дисциплін для розв’язання різноманітних її проблем як науки, навчального предмету та особливої аварійно-рятувальної служби, що визначило необхідність використання цієї багатопланової інформації в навчально-педагогічному процесі післядипломного підвищення кваліфікації лікарів. В зв’язку з цим академіком І.В.Кочіним приділяється особлива увага забезпеченню отримання фундаментальної підготовки медичними працівниками ДСМК, які організовують і надають екстрену медичну допомогу в екстремальних умовах надзвичайних ситуацій, з питань безпеки їх життєдіяльності та охорони праці. Це передбачає включення до програм удосконалення медичних працівників ДСМК навчальних предметів «Основи охорони праці» та «Охорона праці медичних працівників». Пропонується академіком І.В.Кочіним створення у ВМНЗ додипломної та післядипломної освіти кафедр «Охорони праці та безпеки життєдіяльності медичних працівників».

Оскільки технологічність стала домінуючою характеристикою діяльності медичних працівників ДСМК, то академіком І.В.Кочіним започатковано використання педагогічних технологій для підвищення результативності навчального процесу і означає перехід на якісно новий ступінь ефективності, оптимальності й наукоємності. Для цього навчальний процес на кафедрі цивільного захисту та медицини катастроф ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» удосконалювався й розвивався за наступними напрямками: сучасні технології діагностики та контролю знань в навчальному процесі; методичне забезпечення самостійної роботи (підготовки) лікарів; методичне забезпечення дистанційного та очно-заочного навчання з предмету «медицина катастроф» у післядипломній освіті; наукове обґрунтування шляхів реорганізації і розвитку післядипломного удосконалення медичних кадрів ДСМК в системі освіти; сучасні педагогічні системи у післядипломній освіті медичних працівників ДСМК; психологічні аспекти забезпечення якості  післядипломної освіти лікарів ДСМК. Враховуючи реформування галузі охорони здоров’я, пріоритети первинної медико-санітарної допомоги населенню академіком І.В.Кочіним була приділена особлива увага з підвищення кваліфікації лікарів загальної практики – сімейної медицини з питань організації діяльності ДСМК та надання екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.

Академіком І.В.Кочіним приділяється особлива увага етико-духовній стратегії становлення сучасної української вищої медичної освіти, яка постала перед вибором між поверненням до традиційно-християнської системи освіти й виховання медичних працівників, або переорієнтацією на один з різновидів антихристиянських систем цінностей. Традиційно-християнська стратегія передбачає віру в Бога, в Абсолют Любові й Добра. Визнає гріховну слабкість людини і має на меті допомогти їй стати кращою. Головним предметом уваги в традиційно-християнському вихованні медичних працівників академік І.В.Кочін вважає розвиток сумління, що утримує від творення зла, вказує на вчинений проступок проти духовності й моралі, застерігає від гріха. Взірцем вихованості в цій стратегії є особа медичного працівника, яка служить Богові, Батьківщині й людям, а отже, у своїй повсякденній життєдіяльності й медичній праці (екзистенції) прагне добра на Землі та відповідно визначає свої вчинки. Складність ситуації на думку академіка І.В.Кочіна у вищій медичній освіті, кадровому потенціалі галузі охорони здоров’я, взагалі, та ДСМК, зокрема, висуває як пріоритетний захід створення у Вищих медичних навчальних закладах додипломної і післядипломної освіти кафедр «Богослов’я та етико-духовного християнського виховання медичних працівників».

Походження академіка І.В.Кочіна за родоводом матері з Українських козаків, які заповідали берегти Хортицю й Запоріжжя, берегти свої сонячні степи. Генетична пам’ять «про славних прадідів великих» в наш час виявилася в активній його участі у відродженні та розбудові козацтва України, бо козацькому роду нема переводу. Козаком треба народитися! Козаком треба стати! Козаком треба бути!  Як відносить вода з сивого Дніпра стовбури дерев, розбиваючи їх об пороги, так само час змиває з людської пам’яті імена наших далеких і близьких за часом пращурів та славетні звитяжні їх справи, героїчну козацьку минувшину, на міцних підвалинах яких навічно постала теперішня Незалежна Самостійна Соборна Суверенна ненька-Україна. І дуже небагато з них, уславлених пращурів, тепер, завдяки вдячним, освіченим, наполегливим, цінуючим звитяжне героїчне минуле нащадкам, повертаються до нас у всій красі їх доленосних справ з темряви забуття. Першими за архівними документами 1797 р. з козацького родоводу академіка І.В.Кочіна були виявлені Палієнко Матрона Федорівна з сином Іваном, вдова померлого від ран Катеринославського козака Михайла Палієнка, мешканця м. Кременчука, який у складі козацького полку Кременчуцької дивізії під командуванням генерал-аншефа О.В.Суворова 11 грудня 1790 р. штурмував й захоплював укріплену  турецьку фортецю Ізмаїл, зазнавши тяжких поранень, під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. А Михайла, козака, як узяли на війну, так його з тих пір ніхто і не бачив.

Велика робота проводиться академіком І.В. Кочіним з розбудови козацтва України. Велика Козацька Рада Війська Запорозького Низового доводить до відома: «Ми, козаки, лицарі Славного Війська Запорозького, оголошуємо всім і кожному особливо через нашу родову козацьку грамоту: Хрещенська Велика Козацька Рада Міжнародного союзу козаків «Запорозька Січ» своїм рішенням від 19 січня 2002 р. за особливі заслуги в справі розвитку Запорозького Козацтва вводить Кочіна Ігоря Васильовича та його нащадків на вічні часи на честь і гідність запорозького козака; також він та його рід вноситься до списку Родової книги Міжнародного союзу козаків «Запорозька Січ», в доказ чого видається ця грамота. Покровська Велика Козацька Рада Війська Запорозького Низового своїм рішенням присвоїла І.В.Кочіну звання полковника. 14 жовтня 2005 р. І.В.Кочіну було вручено корпоративний знак Запорізького козацького округу. 14 лютого 2007 р. І.В.Кочін відзначений почесним козацьким хрестом «За віру та волю». З 2006 р. І.В. Кочін заступник отамана по роботі з особовим  складом Спілки громадських організацій «Запорозький козацький округ», генерал-хорунжий Війська Запорозького Низового, нагороджений за відданість справі Запорозького козацтва медаллю «Козацька звитяга» згідно рішення обласної координаційної ради з питань козацтва від 8 грудня 2011 р. Є стійким і послідовним прихильником реалізації національної ідеї – розбудови самостійної, незалежної політично і економічно України, заможного життя українського народу.

16.12.2013 р.

 

Курочкін Юрій Федорович народився у м. Одеса у       1935 р., у сім'ї медичних працівників. Закінчив десятирічку         у 1953 р. у м. Запоріжжя і у цьому ж році вступив до     Військово-медичної Академії ум. Ленінграді, яку закінчив ;

у 1959 р. Рік прослужив на Камчатці лікарем бригади військових підводних човнів Тихоокеанського Флоту. В 1961 р. був демобілізований у зв'язку з скороченням.  З 1961 р. по 1965 р. працював хірургом 2-ої міської лікарні м. Запоріжжя. У 1965-1968 роках навчався в аспірантурі на кафедрі онкології ЗДІУЛ і у 1969 р. у м. Москва захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за темою: «Экскреция стероидных гормонов у больных раком молочной железы в процессе комбинированного лечения». Науковий керівник доктор медичних наук, професор І.М. Воронцов (м. Запоріжжя). В 1968-1972 рр. працював на кафедрі медичної служби цивільної оборони (МС ЦО). З 1975 р. до цього часу працює спочатку асистентом, а далі доцентом кафедри анестезіології та реанімації. Є автором 63 наукових праць.

 

Мальков Дмитро Федорович народився у 1918 році у сім'ї службовців, у Росії, у Саратовській області. У 1935 році отримав середню освіту у загальноосвітній школі і у цьому ж році почав навчання на військово-медичному факультеті Саратовського медичного інституту, який у 1940 році закінчив. Службу у лавах збройних сил СРСР почав з молодшого лікаря полку. Воював на фронтах Великої Вітчизняної війни і пройшов шлях старшого лікаря полку, бригадного лікаря, хірурга медико-санітарного батальйону та його командира. З 1949 по 1951 роки навчався на командному факультеті Військово-медичної Академії у м Ленінграді. Потім був начальником військового шпиталю та викладачем військової кафедри Кримського медичного інституту. З 1961 року у м. Запоріжжі також на військовій кафедрі ЗДІУЛ і по 1964 рік відповідальний за курс ЦО та МС ЦО.

Нагороджений орденами «Великой Отечественной войы» І та II ступеня,

а також медаллю «За боевые заслуги».

 

 

 Нагорний Станіслав Вікторович народився у 1931 р. у м. Ставрополь, Ставропольського краю Росії у сім’ї військовослужбовців.

По закінченні десятирічки у 1949 р. був прийнятий до Військово-медичної Академії у м. Ленінграді, яку закінчив у 1951 р., після чого проходив військову службу у лавах ЗС СРСР на поса­дах начальника медичного пункту полку, старшого лікаря полку у Південній групі військ СРСР за кордоном (Угорщина - 1956-1963 рр.). Після удосконалення у ВМА ім. С.М. Кірова як військового лікаря, продовжив службу на посаді начальника медичної служби дивізії у Приволзькому окрузі і начальника військово-медичного відділу Центральної групи військ (ЦГВ) СРСР у Чехословаччені 1973-1975 рр. З 1975 р. завідувач військової кафедри ЗДІУЛ. З 1990 р. по 1993 р. працює на кафедрі МС ЦО на посаді старшого викладача. Нагороджений 16 державними нагородами СРСР, Угорщини та Чехословаччини.

 

 

Нехаєв Олег Костянтинович народився у 1930 році у м. Курган в сім’ї службовців. З 1981 року мешкав у м. Челябінськ, де закінчив у 1948 році середню навчальну школу, у 1954 році медичний інститут.

Після закінчення інституту, з 1954 р. по 1957 р. працює лікарем-ординатором у відділковій залізничній лікарні станції Курган. У 1957-1958 рр. працює лікарем-хірургом у районній лікарні м.Челябінськ, а з 1958 по 1963рр. працює хірургом-онко­логом 2-ої Дорожньої лікарні Південно-уральської залізниці. З І963р. по 1966 рік проходить навчання в аспірантурі при кафедрі онкології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (ЗДІУЛ), де і залишається працювати асистентом. У червні 1969 ро­ку захистив дисертацію на тему «Опухоли передней брюшной стенки, их клиническо-морфологическая характеристика и лечение» і отримав науковий ступінь кандидата медичних наук. У липні 1980 року одер­жує звання доцента і продовжує працювати на кафедрі онкології ЗДІУЛ доцентом. Автор понад 25-ти надрукованих наукових праць. На кафедрі організації екстреної медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях ЗДЇУЛ (яка в потім була перейменована у кафедру медицини катастроф), пропрацював з лютого 1991 по вересень 1994 року.

 

Рибальченко Василь Васильович народився у 1949 році у м. Знаменка Кіровоградської області у сім`ї військовослужбовця. У 1967р. після закінчення 10 класів середньої школи вступив до Дніпропетровського медичного інституту на санітарно-гігієнічний факультет, який закінчив у 1973 році та почав працювати головним епідеміологом Запорізької обласної СЕС. У 1976 р. поступив до очної цільової аспірантури на кафедрі МС ЦО Ленінградського ДІУЛ, яку закінчив у 1979 р. Рік працював на протезному підприємстві м. Ленінграду, а з 1980 по 1984 рр. на кафедрі МС ЦО Запорізького ДІУЛ. У Збройних Силах СРСР не служив. У 1983 р. захистив кандидатську дисертацію. Має 8 наукових праць.

 

Секретта Володимир Максимович народився у 1924 р. 21-го січня у м. Чіта у Забайкаллі Росії. Закінчив десятирічку у 1941 р. і у 19-ти річному віці зустрів Велику Вітчизняну війну (1941-1945 рр.) і почав воювати у складі військ 3-го Білоруського фронту сержантом-зв’язківцем, командував відділенням радіозв`язку артилерійській батареї 47-ої артбригади. В серпні-вересні 1945 р. приймав участь у бойових діях Забайкальського фронту.

Нагороджений орденом «Отечественная война»- II ступеня, дво­ма медалями «За отвагу», і ще десяттю іншими медалями СРСР.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни отримав середньо-технічну освіту, закінчивши Єйське військове училище авіаторів у Краснодарському краї. Проходив військову службу у Збройних Силах СРСР: з 1947 по 1962 рр. у морській авіації у дивізійній авіаремонтній майстерні (ДАРМі). З 1962 до 1970 рр. авіатехніком - літав на різних типах літаків.

Після звільнення зі Збройних Сил СРСР у 1972-1974 р.р. - пра­цював учбовим майстром військової кафедри Запорізького медичного інституту. З 1974 р. працював на посаді лаборанта військової кафедри Запорізького державного інституту удосконалення лікарів, приймаючи участь у перетворенні курсу МС ЦО військової кафедри у кафедру МС ЦО, ОЕМД НС та медицини катастроф .

Після ліквідації в 1992 р. військової кафедри працював лабо­рантом кафедри медичної служби цивільної оборони (МС ЦО), яка у 1994 р. була перейменована у кафедру організації екстреної медич­ної допомоги у надзвичайних ситуаціях, а у 1997 році у кафедру медицини катастроф, на якій пропрацював до кінця 2001 року.

 

Силін Микола Дмитрович народився в 1906 році у Володимирській області Росії, у селянській сім’ї. До призива у армію працював мотористом-дизелістом на заводі. З 1928 по 1930 роки служив у Червоній Армії, закінчив рабфак, а з 1932 по 1937 роки навчався у Військово-медичній Академії у м. Ленінграді. Після її закінчення служив молодшим лікарем військової частини, лікарем окремої військової частини, потім бригадним, дивізійним та кор­пусним лікарем. Приймав участь у бойових діях на різних фронтах Великої Вітчизняної війни, мав поранення. Очолював роботу декількох військових шпиталів та лікувального відділу Київського військового округу. З 1946 року на викладацькій роботі: - до 1952 року у м. Києві, потім у м. Одеса - на військовій кафедрі медичного інституту. Нагороджений орденом Леніна та трьома орденами «Красная Звезда», двома медалями. Приймав участь у переведенні інституту удосконалення лікарів з м. Одеса до м. Запоріжжя, де і пропрацював до 1975 року, очолюючи військову кафедру у 1955-1960 роках.

 

Степанов Євген Миколайович народився у І919 р. у м. Казанджик у Туркменії, у сім’ї залізничника. У 1937 р. закінчив 10 класів повної середньої школи у м. Ашгабаді у тому ж році посту­пив на 1-й курс лікувального факультету Туркменського державного медичного інституту. Закінчив навчання 1 листопада 1941 року та приступив до роботи лікаря-хірурга 1-ої центральної поліклініки м. Ашгабад. З січня 1942 р. у діючій армії, воював у частинах Західного та Білоруських фронтів - на посадах лікаря батальйону, старшого лікаря полку, командира медичної роти окремого медико-санітарного батальйону.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни працював та ніс службу на посадах старшого лікаря полку, дивізійного, бригадного та корпусного лікарів.

З 1961 року працював на військовій кафедрі ЗДІУЛ, спочатку старшим викладачем, потім начальником учбової частини та на­чальником кафедри, а з 1979р.  очолив курс МС ЦО.

Нагороджений: орденами «Отечественная война» - І ст., «Красная Звезда» та 11 медалями.

 

 

 

Трошин Дмитро Олександрович народився 7 травня 1957 року в м. Запоріжжя . У 1974 році закінчив середню школу № 26 і почав працювати лаборантом кафедри фармакології Запорізького медичного інституту. З 1975 р. по 1977 р. служив у лавах Радянської армії. Після закінчення служби , вступив на лікувальний факультет Запорізького медичного інституту , який закінчив у 1984 році. У 1985 році , після закінчення інтернатури з педіатрії , був прийнятий на роботу в Запорізьку центральну лікарню дільничним педіатром. У 1987 році в м. Ярославлі захистив дисертацію за темою «Вивчення нових біологічно активних речовин в ряду похідних 3 - метилксантину» на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук і з цього року по 1990 р. працював асистентом кафедри медицини Запорізького державного університету. З 1990 по 1995 р.р. обіймав посаду головного лікаря Запорізького дитячого пульмонологічного санаторію № 2., а з 1996 по 2003 р.р. працював на посаді заступника директора з медичних питань комерційної фірми "Інтермед".  У 2004 році поступив працювати в Запорізьку медичну академію післядипломної освіти на посаду старшого викладача кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров'я , а в 2010 році перейшов працювати на посаду старшого викладача кафедри цивільного захисту та медицини катастроф , де і продовжую працювати по сьогоднішній день. Автор близько 200 друкованих наукових робіт , з них 6 авторських свідоцтв про винахід СРСР.

 

 

Черняков Григорій Олександрович народився 10 вересня 1923 року у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим.

У 1940 р. після закінчення середньої школи вступив до Крим­ського медичного інституту, звідки 6 січня 1942 року був призва­ний до лав діючої Радянської Армії. Приймав участь у бойових діях у складі військ Північно-західного, Західного, 3-го Білоруського та 1-го Далекосхідного фронтів. Нагороджений трьома орденами та 17 медалями. У 1946 році звільнений з лав Радянської Армії для продовжен­ня освіти. В 1950 році закінчив Кримський медичний інститут. Працював завідувачем районного відділу охорони здоров’я та лікарем-хірургом в Криму.

У 1952 році знов був призваний в армію. Проходив службу на різних посадах, останні 12 років працював начальником інфекційного відділення військового шпиталю у м. Запоріжжі, полковник медичної служби. У 1974 році звільнений у запас за віком. У цьому ж році обраний за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри медичної служби цивільної оборони (МС ЦО) ЗДІУЛ, з 1988 року - кафедра медицини катастроф. Звільнився з посади старшого викладача кафедри медицини катастроф 3 січня 2002 року. Автор та співавтор 44 наукових робіт, в тому числі двох підручників та се­ми навчальних посібників.

 

Чирков Іван Іванович народився у 1924 р. у селянській сім`ї, у Алтайському краї. Самостійну трудову діяльність почав у 1941 р. слюсарем Вешинської МТС (машинно тракторної станції) на Алтайщині у Росії.

З жовтня 1942 року до лютого 1944 року - курсант Військово-медичного училища ім. Щорса у м. Омськ. Після його закінчення служив у спеціальній роті дальньої авіації у Підмосков`ї старшим фельдшером. З вересня 1944 р. воює фельдшером у діючій армії, у складі кавалерійських частин 3-го Білоруського фронту. По закінченні Великої Вітчизняної війни служив у Прикарпатті та Уральському військовому окрузі.

У 1951 році вступив до Військово-медичної Академії ім. С.М. Кірова на факультет підготовки лікарів, який закінчив в 1957 році. Після чого проходив службу на лікарських посадах у військах Одеського військового округу (ОдВО): спочатку ординато­ром лазарету, потім начальником медичного пункту полку, бригад­ним лікарем артилерійської бригади. З 1966 року працює виклада­чем на військовій кафедрі ЗДІУЛ. Потім працює на кафедрах медич­ної служби цивільної оборони (МС ЦО) та організації екстреної ме­дичної допомоги у надзвичайних ситуаціях (ОЕМДНС), яка була реор­ганізована і перейменована у кафедру медицини катастроф, де проп­рацював до 1998 року.

Нагороджений орденами «Красная Звезда», «Отечественная война» ІІ ступеню та восьма медалями. Є автором 6 наукових праць.

 

 

Швець Володимир Іванович народився у 1948 р. у м. Грозний, у сім`ї службовця. По закінченні середньої школи у 1967 р. поступив на лікувальне відділення Дагестанського державного медичного інституту і у 1973 р. його закінчив.

З 1974 р. на дійсній військовій службі, яку ніс у Прибалтийському (ПрибВО) (1974-1979 рр.) і Забайкальському (ЗабВО) (1979-1983 рр.) військових округах на посадах молодшого лікаря полку, старшого ординатора операційно-перев`язувального взводу та його командира, командира медичної роти.

З жовтня 1983 р. по липень 1990 р. старший викладач 70-ої  інтернатури медичного складу ЗабВО.

З 5 жовтня 1990 працює викладачем на військовій кафедрі Запорізького ДІУЛ. Після звільнення з лав Збройних Сил СРСР у 1993р.  декілька місяців пропрацював на кафедрі медицини катастроф 3ДІУЛ.

 

Шило Іван Федорович народився 1 жовтня 1948 року у Запорізькій області у сім’ї службовців.

У 1966 році закінчив середню школу і у тому ж році поступив до Кримського медичного інституту на лікувальний факультет. У 1970 році був призваний до лав Збройних сил СРСР і переведений для подальшого навчання до Саратовського медичного інституту на військово-медичний факультет, який закінчив у 1972 році з присвоєнням військового звання - лейтенант медичної служби. Проходив дійсну військову службу на декількох медико-командних посадах у різних родах військ ЗС СРСР на територіях Германії, Закавказзя, м. Запоріжжя. Виконував обов’язки військового лікаря части­ни - начальника медичного пункту, начальника медичної служби військових частин та зенітно-ракетного з’єднання, начальника відділення функціональної діагностики шпиталю та терапевтичного відділення гарнізонної поліклініки.

З 1987 року служба у ЗС пов’язана з викладацькою діяльністю. Викладав військово-спеціальні дисципліни на військово-медичних кафедрах мед. ВУЗів: 1987-1990 рр. у м. Тбілісі (Грузія), 1990-1996 у м. Запоріжжі. З 1 грудня 1997р., після звільнення з лав Збройних Сил України працює на кафедрі медицини катастроф ЗДІУЛ на посаді старшого викладача.

Проходив у 1988 р. та 1991 р. удосконалення на військово-медичному факультеті Центрального інституту удосконалення лікарів (м. Москва) з методики викладання військової токсикології, радіології та медичного захисту для студентів медичних ВУЗів. У 2001 році підвищував кваліфікацію з питань дидактики та актуальних питань викладання в медицині при Київській медичній академії післядипломної освіти, у 2005 в Украинскому науково-практичному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (м. Київ). Має спеціалізацію з терапії, функціональної діагностики, військової токсикології, радіології та медичного захисту для викладання на військових кафедрах медичних вузів, медицини невідкладних станів, організації охорони здоров’я та соціальної медицини. Є автором біля 200 наукових праць.

 

Шуляк Іван Петрович народився у 1924 році, у сім’ї селян на Одещині. У 1941 році закінчив середню школу, і з березня 1942 р. у рядах Радянської Армії воював на Ленінградському та 1-му Українському фронтах солдатом. З 1945 по 1947 роки навчався у Дніпропетровському артилерійському училищі. У 1947 році був де­мобілізований і в цьому ж році поступив у Кишеневський медичний інститут (Молдавія), який закінчив у 1952 р. У листопаді цього ж року був призваний до лав Збройних Сил СРСР на посаду лікаря військової частини.

З 1958 по 1960 роки навчався на лікувальному факультеті Військово-медичної Академії (ВМА) у м. Ленінграді по циклу те­рапія. По закінченні ВМА працював старшим ординатором, а потім і завідувачем терапевтичного відділення у військових шпиталях ЗС СРСР, служив у Групі радянських військ в Германії та у декількох місцях на територіях СРСР. З 1974 р. після звільнення з лав ЗС СРСР став працювати на кафедрі МС ЦО Запорізького державного інституту удосконалення лікарів.

Має нагороди: орден «Красная звезда» та 11 медалей.

 

Шадріна Валентина Іванівна народилася 6 листопада 1956 р. у селі Новоіванівка Веселівського району Запорізької області у сім’ї селян. З 1964 р. по 1972 р. навчалася у середній школі. З 1972 р. навчалася у МПТУ-20 м. Запоріжжя за спеціальністю фрезерувальника, яке закінчила у 1973 р. З 1973 р. працювала на Запорізькому моторобудівному заводі художником-оформлювачем і одночасно навчалася у вечірній загальноосвітній школі молоді, яку закінчила у 1976 р. З 1976 р. по 1980 р. навчалася у Веселівській художній школі і одночасно працювала художником.

У 1981 р. поступила на навчання до Заочного народного університету мистецтв м. Москва на факультет образотворчого мистецтва. За період навчання в університеті декілька робіт станкового живопису були представлені на конкурс, де заслужили високу художню оцінку фахівців. В 1985 р. закінчила Московський університет за спеціальністю художник-оформлювач. З 1986р. працювала вчителем образотворчого мистецтва у середній загальноосвітній школі у с.м.т. Веселе. За успішне висококваліфіковане викладання образотворчого мистецтва, багаторазову високу оцінку художніх робіт учнів на обласних та республіканських конкурсах „Юних художників”, була визнана кращим викладачем образотворчого мистецтва України 1987 р. З 1999 р. керівник студії «Юний художник» у м. Запоріжжі, де займалася навчанням дітей станковому живопису, графіці та декоративно-прикладному мистецтву.

Для покращання навчального процесу була розроблена дворічна програма курсу підготовки художників-оформлювачів. З 2002 р. працює у Запорізькому державному інституті удосконалення лікарів (ЗДІУЛ) лаборантом на кафедрі медицини катастроф.

 

 

 

 

НАУКОВІ, НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ

ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ КАФЕДРИ  МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ (1955 - 2002 роки)

 

1955 рік

1. Баранов А.Т. Опыт работы окружных курсов усовершенствования офицеров медицинской службы. - Военно-медицинский журнал.-1955.- № 1.-С. 10-15.

 

1959 рік

1. Баранов А.Т. Задачи личного состава медицинской службы в повышении своих знаний по специальной подготовке.- Информационный сборник № 1 Военно-медицинского отдела Уральского военного округа. - Воениздат УрВо, 1959. - 8 с.

 

1961 рік

1. Баранов А.Т. Приспособление (щит) к складной подставке для перевязочного стола. - Листок технической информации № 38 Военно-медицинского отдела УрВо. - 1961. - 5 с.

2. Баранов А.Т. Организация лечебно-эвакуационного обеспечения войск общевойсковой армии в наступательной операции. - Информационный сборник № 2 Военно-медицинского отдела УрВо.- Воениздат, 1961. - 10с.

 

1962 рік

1. Баранов А.Т. Об усовершенствовании войскового врача.- Военно-медицинский журнал ВС СССР. - 1962. - № 8. - С.22-25.

 

1963 рік

1. Баранов А.Т. О работе полкового медицинского журнала.- Сборник научных работ 354 ОВГ УрВо.-Т 2. - 1963. - С.34-39.

2. Баранов А.Т. О приемно-эвакуационном отделении ПМП и ДМП

(ОМО). - ВМЖ ВС СССР. - 1963. - № 7. - С.11-14.

 

1966 рік

1. Баранов А.Т. О методике подготовки к тактико-специальным (медицинским) учениям. - ВМЖ ВС СССР. - 1966. - № 8. - С.38-41.

2. Баранов А.Т. Изучение марша ПМП на моделях машин. -Листок техни­ческой информации № 67/4.-Военно-медицинского отдела УрВо, 1966. - 2 с.

3. Баранов А.Т. К вопросу организации медицинского обеспечения

мотострелковой дивизии в наступлении. - Сборник статей ВМЖ ВС СССР-1966. № 28-29. - С.54-57.

4. Баранов А.Т. Перевод ОМО (МедСБ) для работы на противоэпидемическом режиме. - Листок технической информации № 67/4 Военно-медицинского отдела УрВо,1966. - 4 с.

 

1968 рік

1. Баранов А.Т. Вопросы медицины в планах НОТ.- Бюллетень № 1, Политуправления УрВо,1968. - 2 с.

2. Баранов А.Т. Медицинское обеспечение войск и населения по опыту учений. - Информационнмй сборник УрВо. - 1968. - № 12. - С. 64-69.

3. Баранов А.Т. Взаимодействие МС ГО Свердловской области с военно-медицинской службой Уральского военного округа. - Материалы 2-ой научно-практической конференции МС ГО Свердловской области, 1968. - С. 162-164.

4. Кожевников В.К. Некоторые заметки об общих методических требованиях в преподавательской работе. - Вопросы теоретической и клинической медицины. Материалы итоговой научной конференции института, ЗГИУВ, 1968. - С. 258-261.

5. Кожевников В.К. Некоторые данные истории переливания крови в г. Одессе. - Вопросы теоретической и клинической медицины.- Материалы итоговой научной конференции института: ЗГИУВ, 1968. - С. 59-61.

6. Кожевников В.К. Некоторые данные о переливания крови на Украине в дооктябрьский период. - Вопросы теоретической и клинической медицины. Материалы итоговой научной конференции института: ЗГИУВ, 1968. - С. 261-264.

7. Кожевников В.К. К истории создания Всеукраинского института переливания крови. - Вопросы теоретической и клинической медицины. Материалы итоговой научной конференции института.- ЗГИУВ, 1968. - С.164-165.

8. Кожевников В.К. Об организации снабжения кровью Украинских фронтов 1944-45 гг. - Вопросы теоретической и клинической медицины. Материалы итоговой научной конференции института.- ЗГИУВ, 1968. - С. 124-126.

1969 рік

1. Баранов А.Т. К вопросу подготовки и воспитания военного врача. -ВМЖ. - 1969. - № 2. - С. 19-21.

 

1970 рік

1. Баранов А.Т. Как провести занятие по изучению индивидуальных средств медицинской защити и пользоваться ими. - Журнал «Тыл и снабжение» ВС СССР. - 1970. - № 2. - С. 49-53.

2. Баранов А.Т. К оценке очага (района) бактериологического заражения (поражения).-Материалы итоговой научной конференции института.- ЗИУВ, 1970. - С. 132-135.

 

1971 рік

1. Баранов А.Т. Мероприятия по ликвидации последствий бактериологического нападения. Материалы 1-ой научно-практической конференции г. Ленинграда по актуальным проблемам МС ГО. - Ленинградский ГИУВ, 1971. - № 1. - С. 142-144.

2. Баранов А.Т. Организация медицинского обеспечения населения в условиях бактериального (аэрозольного) нападения противника.- Материалы 2-ой научно-практической конференции г. Ленинграда по актуальным проблемам МС ГО. - Ленинградский ГИУВ, 1971. - С. 96-98.

 

1976 рік

1. Кочин И. В., Петров Н.В., Байда Л.К., Бунь Н.А. Производственные факторы среды и здоровье / ІХ Украинский съезд гигиенистов и санитарных врачей. - Тез. докл.: К., 1976. - С. 191-193.

 

1977 рік

1. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук Кожевникова Василия Константиновича на тему: «История переливания крови в Украине». - Диплом кандидата наук МД № 004657, Мос­ква 30 ноября 1977 г. Решение Ученного Совета Центрального института гематологии и переливания крови МЗ СССР от 30/ХІІ-75 г. (протокол № 3),

2. Кочин И.В., Лившиц Б.Я. Улучшение условий труда и уменьшение загазованности воздушного бассейна в пекококсовых цехах/Кокс и химия.-1977. - № 2. - С. 51-53.

 

1979 рік

1. Кочин И.В., Беличенко А.Г., Лившиц Б.Я. Улучшение условий труда в углеподготовительном цехе Запорожского коксохимического завода /Кокс и химия. - 1979. - № 2. - С. 49-52.

 

1993 рік

1. Кочин И.В. Совершенствование организации и обеспечения работающих средствами индивидуальной защити в формировании безопасных и здоровых условий трудовой деятельности/Информационный лис­ток. - 1993. - № 21-93. - 4с. ЗМТЦТЭИ УкрНТИ.

Тезисы 53-й итоговой научно-практической конференции ЗГИУВ 24 и 26 ноября 1992 г. 3апорожье. - 1993 г.

1. Кармазь И.Ф., Зайко Н.Г., Черняков Г.А. О подготовке врачей к оказанию неотложной помощи в чрезвычайных ситуациях. - С. 67-68.

2. Черняков Г.А., Кармазь И.Ф., Чирков И.И. Компьютерная оценка радиационной обстановки при авариях на атомных электростанциях: Учебное пособие/Под ред. докт. мед. наук, проф. Р.М. Портуса. - Запорожье: ЗГИУВ,1993.-93 с.

1994 рік

Тезисы 54-й итоговой научно-практической конференции ЗГИУВ 23 и 25 ноября 1993 г. Залорожье. - 1993 г.

1. Кармазь И.Ф., Черняков Г.А., Чирков И.И., Зайко Н.Г., Киктенко В.Я., Нехаев О.К. Проблемы организации неотложной медицинской помощи в случае аварий на Запорожском коксохимическом заводе. - С. 30.

 

1995 рік

1. Кочін І.В. Автоматизована система масового опитування населення про спосіб життя, стан здоров`я та медичну активність. – Лікарська справа.-1995. - № 1-2. - С. 151-153.

2. Кочин И.В., Поцулко Е.Я. Моделирование и оценка влияния глобальных сфер окружающей среды на состояние здоровья работающих отрасли. Реализация стратегии и тактики в разработке и планировании целевых комплексных программ «Здоровье». - Кокс и химия.- 1995. - № 6. -  С.34-39.

 

1996 рік

Наукові праці Запорізького державного інституту удосконален­ня лікарів присвячені 70-річному ювілею інституту 1926-1996 роки.-Запоріжжя: ЗДІУЛ, 1997 р.

1. Кармазь И.Ф., Черняков Г.А., Борисовский В.С. К вопросу о подготовке службы экстренной медицинской помощи к работе в чрезвычайных ситуациях.-С. 64.

2. Черняков Г.О., Чирков І.І., Сидоренко П.І., Дрібіна В.А. Організація медичного обслуговування населення великого промисло­вого центру при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах: Нав­чальний посібник / Під ред.доцента І.Ф. Кармазя, - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 1996. - 80 с.

3. Борисовський В.С., Сидоренко П.І., Кармазь І. Ф., Черняков Г.О., Чирков І.І. Методичні рекомендації по наданню невідкладної ме­дичної допомоги при гострих отруєннях хлором, аміаком, хлорпікрином у догоспітальному періоді: Методичні рекомендації.- За­поріжжя: ЗДІУЛ, 1996. - 11 с.

 

1997 рік

Сборник научных трудов Запорожского государственного института усовершенствования врачей по материалам 58-й итоговой научно-практической конференции. - 3апорожье, 1998 г.

1. Борисовский В.С., Черняков Г.А., Чирков И.И., Киктенко В.Я., Зайко Н.Г. Организация экстренной медицинской помощи пораженным сильнодействующими ядовитыми веществами (СДЯВ) в догоспитальном периоде. - С. 130.

2. Черняков Г.А., Чирков И.И., Сидоренко П.И., Ткач Н.Л. Органи­зация экстренной медицинской помощи пораженным сильнодействующими ядовитыми веществами в до госпитальном периоде: Учебное пособие/Под ред.доцента И.Ф. Кармазя. - Запорожье: ЗГИУВ, 1997. - 115 с.

 

1998 рік

Сборник научных трудов Запорожского государственного института усовершенствования врачей по материалам 59-й итоговой научно-практической конференции. - Запорожье, 1998 г.

1. Кочин И.В., Черняков Г.А. Катастрофы и инфекционная заболеваемость.- С.60.

2. Черняков Г.А., Кочин И.В. Войны и эпидемии.- С. 61.

3. Зайко Н.Г., Борисовський В.С., Кочін І.В., Черняков Г.О., Чирков І.І. Комп’ютерна довідково-інформаційна модель аварій на хімічно небезпечних об’єктах по організації надання екстреної медичної допомоги ураженим сильнодіючими отруйними речовинами на догоспітальному періоді.- С. 67-68.

4. Кочин И.В. Объяснительные и предсказательные возможности математической теории катастроф и теории систем в понимании процессов саморазрушения и стабилизации их состояния. - С. 85-86.

5. Черняков Г.А., Кочин И.В. О влиянии радиоактивного облучения при катастрофах на инфекционную заболеваемость населения. - С. 130-131.

6. Черняков Г.А., Кочин И.В. От медико-санитарной службы местной противовоздушной обороны до службы медицины катастроф (История становления). - С. 132-133.

7. Шило И.Ф. Проблема профессиональной подготовки кадров медицины катастроф.- С. 134-135.

8. Черняков Г.О., Борисовський В.С., Сидоренко П.І. Організація медичного забезпечення населення, потерпілого від повеней: Навчальний посібник/ Під ред. професора Р.М.Портуса. - Кіровоград: Трелакс ЛТД, 1998.- 44 с.

 

1999 рік

Збірник наукових праць ЗДІУЛ по матеріалам 60-ї підсумкової науково-практичної конференції. - 3апоріжжя, 1999 р.

1. Зайко Н.Г. Особенности медико-санитарных последствий катас­троф на железнодорожном транспорте. - С. 33-34.

2. Киктенко В.Я. Авіамедичний комплекс.- С. 43.

3. Кочін І.В. Загальна оцінка техногенної небезпеки в Україні та її  медико-санітарні наслідки. - С. 52-53.

4. Черняков Г.О., Кочін І.В. Оцінка наявності та стану хімічно небезпечних об’єктів і можливості виникнення осередків хімічного ураження на території України. - С. 90.

5. Шило И.Ф. Санитарные потери при авариях на химически опасных объектах. - С. 95-97.

 

2000 рік

Збірник наукових праць ЗДІУЛ по матеріалам 61-ї підсумкової науково-практичної конференції. - 3апоріжжя, 2000 р.

1. Борисовский В.С. Уровень подготовки работников газоспасательной службы, пожарных и других спасательных служб, которые принимают участие в ликвидации последствий химической аварии на емкостях с ароматическими углеводородами. - С. 13.

2. Зайко Н.Г., Киктенко В.Я. Особенности клиники и оказания медицинской помощи в очагах химического поражения ароматическими углеводородами. - С. 36-37.

3. Киктенко В.Я,, Зайко Н.Г. Особенности токсикологической характеристики очага химического поражения ароматическими углеводородами. - С. 41-42.

4. Кочін І.В., Черняков Г.О. Методологічні аспекти розробки стан­дартизованої системи захисту та управління працівників ВАТ «Запорожкокс» у надзвичайних ситуаціях. - С. 50.

5. Черняков Г.А., Кочин И.В. Возможность разрушения емкости  с ароматическими углеводородами на ОАО «Запорожкокс» при землетрясении.- С. 112.

6. Шило И.Ф. Прогнозирование возможных аварий и возникновение очагов химического поражения ароматическими углеводородами на ОАО «Запорожкокс». - С. 115.

7. Шило И.Ф., Борисовский В.С. Управленческие аспекты организации защиты работников ОАО «Запорожкокс» при авариях на производстве ароматических углеводородов. - С. 116.

8. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін В.Є., Костенецький М.І. Основи організації та діяльності служби медицині катастроф у надзвичайних ситуаціях: Підручник/Під загальною ред. докт. мед. наук, академіка І.В. Кочіна. - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 252с.

9. Кочін І.В., Черняков Г.О., Костенецький М.І. Іонізуюча радіація і захист: Навчальний посібник / За ред. докт. мед. наук, ака­деміка І.В. Кочіна.- Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 79 с.

10. Кочин И.В, Костенецкий М.И., Черняков Г.А. Защита населения при авариях на атомных электростанциях: Учебное пособие/Под ред. докт. мед. наук, академика И.В.Кочина. - Запорожье: ЗГИУВ, 2000. - 39 с.

11. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., Бурлай В.З. Підго­товка формувань та закладів державної служби медицини катастроф до роботи у надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник/За ред. докт. мед. наук, академіка І.В. Кочіна. - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 128 с.

12. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В. Організаційні та управлінські проблеми медицини катастроф при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.-Запорожский медицинский журнал. - 2000. - № 4. - С. 54-56.

13. Кочін І.В., Черняков Г.О. Сучасні організаційні та уп­равлінські проблеми медицини катастроф України.-Збірник наукових праць Української військово-медичної академії. Вип.7. Мін.оборони України. Гол. військ. - мед. упр. Укр. військ. - мед. Академії / За ред. проф. В.Я. Білого. - К.: Фоліант, 2000. - С. 306-312.

14. Кочін І.В., Черняков Г.О. Медицина катастроф - новий напря­мок охорони здоров’я населення України. – Nova книга. - 2000. - № 3-4. - С. 20-24.

15. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В. Організація діяльності державної служби медицини катастроф територіального рівня при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. - Укр. журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2000. -  № 1.- С. 16-20.

 

2001 рік

Збірник наукових праць Запорізького державного інституту удосконалення лікарів по матеріалам підсумкової науково-практич­ної конференції 27-28 листопада 2001 р. присвячений 75-річному ювілею інституту (1926-2001 роки) .- Запоріжжя, 2001 р.

1. Кочін І.В., Борисовський В.С. Загальний стан і вимоги до охоро­ни праці та техніки безпеки у хімічних цехах ВАТ «Запоржкокс». - С. 63-64.

2. Борисовський В.С., Киктенко В.Я. Організація роботи газорятувальної служби на хімічно небезпечному підприємстві. - С..

3. Зайко Н.Г., Черняков Г.О. Готовність медичних працівників до надання медичної допомоги при виникненні осередка хімічного ураження. - С. 44-45.

4. Черняков Г.О., Зайко Н.Г.Осередок хімічного ураження при ава­рійному викиді ароматичних вуглеводнів. - С. 121-122.

5. Шило І.Ф., Кочін І.В. Токсикологічна, пожежна та вибухова не­безпека у хімічних цехах ВАТ «Запорожкокс». - С. 124-125.

6. Киктенко В.Я., Шило І.Ф. Ступінь підготовки працівників хімічно небезпечного підприємства до дій в умовах техногенної аварії. - С. 48-49.

7. Кочін І.В. Інформаційно-методичне та навчально-методичне за­безпечення навчального процесу на кафедрі медицини катастроф. –С. 62-63.

8. Киктенко В.Я. Зміст і нормативна база навчального процесу на кафедрі медицини катастроф. - С. 46-48.

9. Борисовський В.С. Комп’ютеризація технології навчання та кон­тролю знань на кафедрі медицини катастроф. - С. 16-17.

10. Зайко Н.Г. Функції та форми педагогічного контролю знань, вмінь та навичок у навчальному процесі на кафедрі медицини катас­троф. - С. 37-38.

11. Шило І.Ф. Особистість викладача кафедри медицини катастроф та особливості педагогічної праці в умовах реорганізації післядипломної освіти лікарів в Україні.- С. 125-126.

12. Черняков Г.О. Перспективи підготовки навчально-методичної літератури на кафедрі медицини катастроф. - С. 120-121.

41-а обл.науково-практична конференція спеціалістів санітарно-епідеміологічної служби Запорізької області 2001 р.

13. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., КостенецькийМ.І., Бурлай В.З., Букін В.Є. Інформаційно-методичне забезпечення вик­ладання навчальної дисципліни «Медицина катастроф» у післядипломній освіті лікарів. - С.7.

14. Кочін І.В., Черняков Г.О., Шило І.Ф., Панасюк Ю.І., Яруш Г.В. Гігієнічні, управлінські та медичні аспекти організації екстреної медичної допомоги ураженим сильнодіючими отруйними речовинами службою медицини катастроф. - С. 15-16.

15. Кочін І.В., Черняков Г.О. Проблеми медицини катастроф України.- Надзвичайна ситуація. - 2001. - № 8 - С. 34-36.

16. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., Бурлай В.З. Інфор­маційно-методичне забезпечення підготовки кадрів служби медицини катастроф.-Запорізький медичний журнал. - 2001. - № 2. - С. 67-69.

17. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін В.Є., Костенецький М.І. Медицина катастроф: Підручник/ За ред. докт. мед. наук І.В.Кочіна.- К.: 3доров`я, 2001. - 348 с.

18. Кочін І.В. Медицина катастроф - новий предмет професійної підготовки у медичних училищах та коледжах України. - Медсестринство України.  -2001. - №1. - С. 21-22.

ХХV науково-практична конференція лікарів санітарно-епідеміологічної служби м.Запоріжжя 2001 р.

19. Кочин И.В. Основные принципы организации и оказания экстренной медицинской помощи при техногенних авариях на химически опасных объектах (Доповідь).

 

2002 рік

1. Кочін І.В., Черняков Г.О. Організаційно-структурна система управління службою медицини катастроф територіального рівня при надзвичайних ситуаціях. – ІХ Конгрес світової федерації українських лікарських товариств: Присвячений 25-річчю СФУЛТ. – 19-22 серпня 2002 року м. Луганськ. - С. 44.

2. Кочін І.В., Черняков Г.О. Психологічне забезпечення діяльності особового складу державної служби медицини катастроф у надзвичайних ситуаціях. – ІХ Конгрес світової федерації українських лікарських товариств: Присвячений 25-річчю СФУЛТ. – 19-22 серпня 2002 року м. Луганськ. – С. 44.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ, НАПИСАНІ ВИКЛАДАЧАМИ КАФЕДРИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА НАДІСЛАНІ НА КОНКУРСИ ШОСТОГО,  СЬОМОГО ТА ВОСЬМОГО ФОРУМІВ ВИДАВЦІВ У м. ЛЬВОВІ

 

Шостий Форум видавців, 10-12 вересня 1999 року, присвячений 425-літтю Українського Букваря

1. Черняков Г.А., Кармазь И.Ф., Чирков И.И. Компьютерная оценка радиационной обстановки при авариях на атомних электростанциях: Учебное пособие/Под ред. докт. мед. наук, проф. Р.М. Портуса. - Запорожье: ЗГИУВ, 1993. - 93 с.

2. Черняков Г.О., Чирков І.І., Сидоренко П.І., Дрібіна В.А. Організація медичного обслуговування населення великого промисло­вого центру при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах: Нав­чальний посібник /Під ред. доц. І.Ф. Кармазя. - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 1996. - 80 с.

3. Черняков Г.А., Чирков И.И., Сидоренко П.И., Ткач Н.Л. Организация экстренной медицинской помощи пораженным сильнодействующими ядовитыми веществами в догоспитальном периоде: Учебное пособие/ Под ред. доц. И.Ф. Кармазя. - Запорожье: ЗГИУВ, 1997. - 115 с.

4. Черняков Г.О., Борисовський В.С., Сидоренко П.І. Організація медичного забезпечення населення потерпілого від повеней: Нав­чальний посібник/Під ред. проф. Р.М. Портуса. - Кіровоград: ЗДІУЛ, 1998. - 44 с.

 

 

Підготовка до семінарського заняття

старший викладач, полковник В.Я. Киктенко

 

 

Сьомий Форум видавців, 8-10 вересня 2000 року “Книга на межі тисячоліть”.

1. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., Бурлай В.З. Підго­товка формувань та закладів державної служби медицини катастроф до роботи у надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник/Під ред. докт. мед. наук, академіка І.В. Кочіна. - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 128 с.

2. Кочин И.В., Костенецкий М.И, Черняков Г.А. Защита населения при авариях на атомных электростанциях: Учебное пособие/ Под ред. докт. мед. наук, академика И.В. Кочина. - Запорожье: ЗГИУВ, 2000. - 40 с.

3. Кочін І.В., Черняков Г.О., Костенецький М.І. Іонізуюча радіа­ція і захист: Навчальний посібник/Під ред. докт. мед. наук, академіка І.В. Кочіна. -Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 79 с.

 

Восьмий Форум видавців, 21-23 вересня 2001 року

1. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін В.Є., Косте­нецький М.І. Основи організації та діяльності служби медицини катастроф у надзвичайних ситуаціях: Підручник/Під загальною ред. докт. мед. наук, академіка І.В. Кочіна. - Запоріжжя: ЗДІУЛ, 2000. - 252 с.

2. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І., Букін В.Є., Костенецький М.І. Медицина катастроф: Підручник/За ред. докт. мед. наук І.В. Кочіна. - Київ: Здоров`я, 2001. - 348 с.

3. Кочин И.В., Черняков Г.А., Сидоренко П.И., Панасюк Ю.И., Гусаков Г.Н., Железняк А.В. Научные основы эпидемиологии катастроф:Учебное пособие/Под ред. докт. мед. наук, академика И.В. Кочина - Запорожье: ЗГИУВ, 2003. - 568 с.

 

ВИДАННЯ,  ЯКІ  ПРОРЕЦЕНЗОВАНІ  ВИКЛАДАЧАМИ

 КАФЕДРИ МЕДИЦИНИ  КАТАСТРОФ

1.  Шекера О.Г. Наукове обгрунтування організаційно-функціональної структури та діяльності мобільного комплексу медицини катастроф при надзвичайних ситуаціях. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступення кандидата медичних наук (14.02.10 – соціальна гігієна і організація охорони здоров`я). – Київ: 1996. – 21 с.

Рецензент:

завідувач кафедри медицини катастроф Запорізького державно­го інституту удосконалення лікарів, докт. мед. наук, академік І.В. Кочін.

2. Литвин Ю.П., Фесенко О.В., Карапейчик Н.М. Термінологічний  словник з медицини катастроф/Під загальною редакцією докт. мед. наук, проф. Ю.П. Литвіна. - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровський медичний інститут на­родної медицини. - 2000. - 102 с.

Рецензент:

завідувач кафедри медицини катастроф Запорізького державно­го інституту удосконалення лікарів, академік Української міжна­родної академії оригінальних ідей, докт.мед.наук. І.В. Кочін.

3. Гут Т.М. Практикум з військово-медичної підготовки. - Київ: Здоров’я, 2001. - 92 с.

Рецензенти:

завідувач кафедри медицини катастроф Запорізького державно­го інституту удосконалення лікарів, докт.мед.наук, академік І.В. Кочін.

старший викладач кафедри медицини катастроф Запорізького державного інституту удосконалення лікарів, полковник медичної служби В.Я. Киктенко.

4. Пасько В.В. Наукове обгрунтування сучасної системи підготовки кадрових ресурсів військової медицини в Україні. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступення доктора медичних наук (14.02.03 – соціальна медицина). – Київ: 2002. – 28 с.

Рецензент:

завідувач кафедри медицини катастроф Запорізького державно­го інституту удосконалення лікарів, докт. мед. наук, академік І.В. Кочін.

5. Какура І.В. Радіаційно-гігієнічна оцінка стану довкілля та структура доз опромінення персоналу Чорнобильської зони відчуження. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук (14.02.01 - гігієна). – Київ: 2002. – 21 с.

Рецензент:

завідувач кафедри медицини катастроф Запорізького державно­го інституту удосконалення лікарів, докт.мед.наук, академік І.В.Кочін.

6. Кращою книгою 2000 року видавництва «Здоров’я» визнаний підручник «Медицина катастроф» /Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидо­ренко П.І., Букін В.Є., Костенецький М.І. /За ред. докт. мед. наук І.В.Кочіна. -Київ: Здоров`я, 2001. - 348 с.(Газета «Здоровье Украины». - 2000. - № 12. - С.38.)Підручник перевидано у 2002 році накладом  3000 примірників.

ДОПОВІДІ  ВИКЛАДАЧІВ  КАФЕДРИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ, ЩО ПРИЙМАЛИ  УЧАСТЬ У НАУКОВО-ПРАКТИЧНИХ КОНФЕРЕНЦІЯХ, СЕМІНАРАХ, НАРАДАХ

 

1999 рік

1. Загальна оцінка техногенної небезпеки в Україні та її меди­ко-санітарні наслідки. Докт. мед. наук Кочін І.В. Доповідь зробле­на на 39-й обласній науково-практичній конференції лікарів санітарно-епідеміологічної служби Запорізької області.

 

2000 рік

1. На нараді директорів медичних училищ і коледжів України «Проб­лемні питання медичної (фармацевтичної) освіти» 23-24 листопада 2000 року у м. Кіровограді завідувач кафедри «Медицина катастроф», докт. мед. наук, академік Кочін І.В. презентував підручник «Медици­на катастроф», який написаний викладачами кафедри.

2. На науково-практичній конференції «Наукові проблеми медицини катастроф та екстреної медичної допомоги» 22 грудня 2000 року в м. Києві. Завідувач кафедри «Медицина катастроф», докт. мед. наук, академік Кочін І.В.

3. На науково-практичній конференції «Актуальні питання діагности­ки та лікування» 14 грудня 2000 року м. Запоріжжя, ЗДІУЛ. Доц. Кочін І.В., доц. Борисовський В.С., ст. викладач Зайко Н.Г., ст. викладач Киктенко В.Я., ст. викладач Черняков Г.О., ст. викла­дач Шило І.Ф.

4. На 40-й науково-практичній конференції санітарно-епідеміологічної служби Запорізької області 15 листопада 2000 року. Тема доповіді:

«Гигиенические и управленческие аспекты профилактики экологичес-ких осложнений, связанных с хранением ароматических углеводородов на ОАО «Запорожкокс».  Докт. мед. наук  Кочин И.В.,  Шило И.Ф, Панасюк Ю.И., Яруш Г.В.

 

Доповіді, зроблені викладачами кафедри на 61-й підсумковій науково-практичній конференції ЗДІУЛ, 27-29 листопада 2000 року:

1. Борисовский В.С. Уровень подготовки работников газоспасательной службы, пожарных и других спасательных служб, которые принимают участие в ликвидации последствий химической аварии на емкостях с ароматическими углеводородами.

2. Зайко Н.Г., Киктенко В.Я. Особенности клиники и оказания медицинской помощи в очагах химического поражения ароматическими углеводородами. 3. Киктенко В.Я., Зайко Н.Г. Особенности токсикологической харак­теристики очага химического поражения ароматическими углеводоро­дами.

4. Кочін І.В., Черняков Г.О. Методологічні аспекти розробки стан­дартизованої системи захисту та управління працівників ВАТ «Запорожкокс» у надзвичайних ситуаціях.

5. Черняков Г.А., Кочин И.В. Возможность разрушения емкости с ароматическими углеводородами на ОАО «Запорожкокс» при землетрясении.

6. Шило И.Ф. Прогнозирование возможных аварий и возникновение очагов химического поражения ароматическими углеводородами на ОАО «Запорожкокс».

7. Шило И.Ф., Борисовский В.С. Управленческие аспекты организации защиты работников ОАО «Запорожкокс» при авариях на производстве ароматических углеводородов.

 

2001 рік

Доповіді, зроблені викладачами кафедри на підсумковій науко­во-практичній конференції ЗДІУЛ, 27 і 28 листопада 2001 року присвяченій 75-річному ювілею інституту:

1. Кочін І.В., Борисовський В.С. Загальний стан і вимоги до охоро­ни праці та техніки безпеки у хімічних цехах ВАТ «Запорожкокс».

2. Борисовський В.С., Киктенко В.Я. Організація роботи газорятувальної служби на хімічно небезпечному підприємстві.

3. Зайко Н.Г., Черняков Г.О. Готовність медичних працівників до надання медичної допомоги при виникненні осередку хімічного ураження.

4. Черняков Г.О., Зайко Н.Г. Осередок хімічного ураження при ава­рійному викиді ароматичних вуглеводнів.

5. Шило І.Ф., Кочін І.В. Токсикологічна, пожежна та вибухова не­безпека у хімічних цехах ВАТ «Запорожкокс».

6. Киктенко В.Я., Шило І.Ф. Ступінь підготовки працівників хімічно небезпечного підприємства до дій в умовах техногенної аварії.

7. Кочін І.В. Інформаційно-методичне та навчально-методичне за­безпечення навчального процесу на кафедрі медицини катастроф.

8. Киктенко В.Я. Зміст і нормативна база навчального процесу на кафедрі медицини катастроф.

9. Борисовський В.С. Комп`ютеризація технології навчання та кон­тролю знань на кафедрі медицини катастроф.

10. Зайко Н.Г. Функції та форми педагогічного контролю знань, вмінь та навичок у навчальному процесі на кафедрі медицини катастроф.

11. Шило І.Ф. Особистість викладача кафедри медицини катастроф та особливості педагогічної праці в умовах реорганізації післядипломної освіти лікарів в Україні. 12. Черняков Г.О. Перспективи підготовки навчально-методичної літератури на кафедрі медицини катастроф.

 

Доповіді, зроблені викладачами кафедри на 41-й обл. науко­во-практичній конференції спеціалістів санітарно-епідеміологічної служби Запорізької області:

1. Кочін І.В., Черняков Г.О., Баранова Н.В., Костенецький М.І., Бурлай В.З., Букін В.Є. Інформаційно-методичне забезпечення вик­ладання навчальної дисципліни «Медицина катастроф» у післядипломній освіті лікарів.

2. Кочін І.В., Черняков Г.О., Шило І.Ф., Панасюк Ю.І., Яруш Г.В. Гігієнічні, управлінські та медичні аспекти організації екстреної медичної допомоги ураженим сильнодіючими отруйними речовинами службою медицини катастроф.

 

2002 рік

Список наукових праць викладачів кафедри “Медицини катастроф”. Збірник наукових праць ЗДІУЛ “Актуальні питання медичноі науки та практики” за матеріалами 63-ї науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Дике Поле, 2002. - 324 с.

1. Борисовський В.С., Шило І.Ф. Організація та обсяг екстреної медичної допомоги при гострих отруєннях ароматичними вуглеводнями.- С.5-6.

2. Борисовський В.С., Кочін І.В. Педагогічний контроль в системі навчального процесу кафедри медицини катастроф. - С. 6-10.

3. Зайко Н.Г., Киктенко В.Я. Організація медичного забезпечення дітей при катастрофах. - С. 103-105.

4. Кочін І.В., Борисовський В.С. Методологічні та психолого-педагогічні підходи до оцінки знань у навчальному процесі на кафедрі медицини катастроф. -С. 110-111.

5. Кочін І.В. Обгрунтування механізму виникнення надзвичайних ситуацій на засадах сучасної загальної теорії катастроф. - С. 112-115.

6. Киктенко В.Я., Зайко Н.Г. Некоторые аспекты работы приемного отделения больницы в чрезвычайных ситуациях. - С. 115-117.

7. Кочін І.В., Мірошниченко В.П. Методологічні та методичні аспекти кількісного визначення медико-санітарних втрат в епідемічних осередках надзвичайних ситуацій. - С. 133-137.

8. Шило І.Ф., Борисовський В.С. Деякі аспекти планування заходів захисту працівників ВАТ “Запорожкокс” та населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпечного об`єкту. - С. 295-297.   ІХ Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств, присвячений 25-річчю СФУЛТ. - 19-22 серпня 2002 р. - Луганськ-Київ-Чикаго, 2002 р.

1. Кочін І.В., Черняков Г.О. Організаційно-структурна система управління службою медицини катастроф територіального рівня при надзвичайних ситуаціях. - С. 44.

2. Кочін І.В., Черняков Г.О. Психологічне забезпечення діяльності особового складу Державної служби медицини катастроф у надзвичайних ситуаціях. - С. 44.